Новий рік за розкладом...

Днями на «Фейсбуці» жителька Горлівки Тетяна Чуракова опублікувала думки маленьких дітей-переселенців про те, що їх найбільше хвилює. І від цих дитячих одкровень стає моторошно. «Більше за все я боюся, щоб не вбили маму і татка. А то я не зможу врятувати молодшого братика, якому 6 місяців. Краще нехай вб’ють мене», — пише шестирічна луганчанка Ксеня Яковлєва. «Я не боюся, що мене вб’ють. Але якщо вб’ють маму, тата чи бабусю, я цього не переживу», — каже восьмирічний Женя Феоктистов. «Війна — це коли навколо тебе саме зло, а добро вбите і поховане десь далеко», — вважає шестирічна біженка із Слов’янська Тамара Овдєєнко.

І все ж війна як ніколи загострює відчуття дива і бажання творити добро. Саме тому нині багато хто з волонтерів переключився на збір подарунків для малюків, які залишилися в зоні бойових дій або змушені були покинули рідну домівку. Серед них — і Анжела Тимченко з Маріуполя, яка взяла під свою опіку вихованців Краматорського дитячого будинку, дитячого будинку «Сонечко», а також сиріт, які залишилися в Донецьку, Новоазовську — всього більше 400 дітлахів. Багато з цих дітей мають різні види захворювань, від ДЦП до ВІЛ, тому серед подарунків велику частину займають різноманітні ліки. Для Анжели та її однодумців, які відгукуються з різних куточків України, усі ці діти — як рідні. І вона для них стала доброю феєю. «Всі, хто сидить біля моніторів і розмірковує про владу, про політику, засуджує всіх... Підніміть свої сідала, просто зайдіть до цих сонечок, просто обніміть їх, почуйте, як б’ються їхні сердечка, як їм не вистачає любові», — написала вона у соцмережах після візиту до дитбудинку «Сонечко».

Своє свято влаштували волонтери у столиці на Фролівській, де розташований центр допомоги переселенцям зі сходу. У неділю та понеділок вони запросили дітлахів на театралізоване свято. Сюрприз готували всім миром — робили декорації, прикрашали 5-метрову ялинку, сортували подарунки, щоб ніхто не залишився без уваги. А ще були театр на ходулях і ляльковий театр, майстер-класи з мотанки та виготовлення листівок, аквагрим, а головне — відчуття справжнього щирого щастя. «Спочатку було якесь насторожене ставлення до того, що відбувається. Але через 15—20 хвилин дітвору було не впізнати. Задоволені личка, дитячий писк і щасливий сміх. Це було свято. Так мало треба для дитячої радості. Давайте дарувати одне одному радість!» — поділилася враженнями одна з учасників свята волонтерка Оксана Сухорукова. До речі, ще два свята на Фролівській відбудуться 3 і 4 січня.

Не забувають про дітей і в зоні бойових дій. У серпні цього року обстрілами було зруйновано донецький Палац молоді «Юність», де зазвичай відбувалися новорічні ялинки. Зрозумівши, що цього року запросити дітей до палацу неможливо, його співробітники прийняли рішення самим із виставами пройтися по школах та дитячих садках, повертаючи дітям віру в дива.

А загалом у ці дні соцмережі переповнені проханнями про підтримку дітей, яких так чи інакше торкнулися бойові дії. Бо війна війною, а віра в диво має бути завжди. І найбільше диво, про яке мріють усі діти в Україні, — щоб ця війна закінчилася. Хочеться вірити, що в наступному році ця дитяча мрія здійсниться.

УМ