07.02.06.р Вівторок (мова оригіналу збережена)
Звичайний день в Бережанах, як завжди немає що робити, їсти теж не дуже густо, на вулиці холод собачий, пічка горить цілодобово. Сиджу, страдаю різною х...ньою, от наприклад такою як записи в цьому зошиті...
 Але і в цьому нудному місті бувають свої приколи. Вчора то взагалі було ха-ха нема спасу. Діло було так: ми з Андрюхою розпалили на вулиці вогонь, ну не так просто звичайно, ми ж не олені якісь, просто хотіли попробувати таким макаром розморозити труби які замерзли тільки но вдарили морози,сидимо тут без води як якісь нігери в своїй Африці, тільки у них хоть тепло. Ну це я вже трохи відхилився від теми. А уточнюю ше одну деталь, вогонь ми палили біля стояка який виведений на вулицю, там найімовірніше ті труби і прихватило. Так от, розпалили ми вогонь різними сирими дровами і газетами і пішли шукати іще які небуть ломаки. А тим часом , дуже колоритний персонаж- наш дід Іван Іванович залишився біля вогню. Його щастя , що дров ми найшли не багато, та й шукати нам не дуже то хотілось, і ми за хвилину повернулись до вогнища.
 Картину яку  побачив я спостерігав лише у радянських фільмах про війну. Стоїть дід і палає, ну якщо точніше, то поки-що горіла тільки куртка,але вогонь уже почав пеідсмалювати волосся на голові ззаду. ну ми з Андрюхою спрацювали як справжній спецназ і оперативно погасили його снігом. після чого дід сказав фразу від якої я думав що не втримаюсь і стану валятися по землі, так мене поперло. А сказав він наступне, цитую: "от блін таку куртку спалив".
Після цієї події ми з Андрюхою добре наржавшись з його, допалили вогонь,від якого так і не було ніякого результату крім того що я розпоів, і пішли грітись. А далі вже не цікаво- стандартний вечір в Бережанах: кружка чаю і телевізор. 




Панорама Бережан


Примітка дід Іван - це хазяїн хати яку ми знімали