Революция 1-3 мая( окончание)

2).  Депутати без юридичної освіти - всупереч здоровому глузду привласнили собі повноваження законодавців - почали приймати закони та ще й реформувати судову владу. При цьому вони надали собі статус недоторканості - особливого дипломатичного імунітету,  який у світі прийнято надавати тільки громадянам іноземної держави. Як наслідок такої абсурдної законотворчості,  Україна до цього часу не стала правовою державою, а суди завалені мільйонами господарських, цивільних, адміністративних та кримінальних справ. 

3). Верховна Рада у 1992р прийняла пакет шахрайських законів, якими гарантувала кожному громадянину право на приватизацію частки державного майна, що у 1992 році було еквівалентом 54 000 доларів США (за таку суму тоді можна було би купити приблизно 10 квартир у Львові).  В результаті юридичної некомпетентності та безвідповідальності депутатів Верховної Ради приватизація не відбулася,  а величезні державні багатства - власність Народу України (об'єкти приватизації)  захопили наближені до влади особи – зараз олігархи. 

4). Верховна Рада прийняла закони про вибори, де не встановлено жодних вимог щодо освіти і професійних здібностей депутатів, де порушено права людини і використано не менше 15 різних шахрайських технологічних прийомів з метою фальсифікації результатів виборів та обрання некомпетентної влади. З допомогою цього закону,  партійно - олігархічні клани періодично захоплюють  владу. Цей закон повинен мати статус конституційного, бо він регулює відносини між двома основними суб'єктами конституційного права: народ (суспільство) і обрана ним влада.

5). Депутати не прийняли закони, які би забезпечили умови для розвитку виробництва в Україні та зменшення її енергетичної залежності. Навпаки, вони прийняли ряд законів, які відкрили шлях до занепаду економіки та нечуваного знищення колись могутніх державних підприємств, їх банкрутства і розкрадання. В результаті цього мільйони наших громадян втратили робочі місця і були змушені (7млн) виїхати за кордон. Шляхом емісії грошей (99,7 млрд грн у 2010р) влада щорічно розкручує інфляцію, що приводить до грабежу Народу внаслідок росту цін.

6). Внаслідок деструктивної діяльності Верховної Ради та Уряду в Україні прийнято закони, якими встановлено непосильні податки на виробництво і на зарплату (починаючи з 17 гривень), а також мізерні зарплати і пенсії. В той же час в Україні багаті практично не платять податків - відсутній податок на нерухоме майно і багатство. За кордоном за рахунок податку формується до 90% бюджету міст.  Така політика є антинародною, антидержавною і ознакою якогось цілеспрямованого економічного і правового геноциду громадян України.    

7). За 20 років незалежності депутати так і не зуміли прийняти новий Житловий кодекс України, але ліквідували надзвичайно важливий закон, який реально гарантував в часи УРСР конституційне право на житло: громадянин не мав права бути власником більше однієї квартири, будинку. Завдяки цьому в 1992-1998 році вартість 2–км квартири у Львові дорівнювала автомобілю ВАЗ.  Проти інтересів Народу  «законодавці» дозволили купляти квартири навіть іноземцям.  В результаті маємо світову вартість  житла, яке є недоступним для 90% громадян;  маємо монополізований ринок житла, а наші громадяни змушені орендувати метри в багатіїв, які володіють десятками - сотнями  квартир, і при цьому не платять податки.

8). Як результат неадекватних дій депутатів, Україну перетворено у тотально – злодійську та економічно відсталу державу з абсурдною системою влади, яка подібна, але гірша від моделі СРСР. Внаслідок цього: порушуються права людини, не діють закони, Конституція України; чиниться свавілля, економічний і правовий геноцид народу;  суди, прокуратура і міліція перетворені у злочинні організації.  На черзі третій і завершальний етап знищення України - продаж наших земель. 

Примітка: цю декларацію рекомендується приймати усним голосуванням під-час мирних зібрань. Громадяни можуть додатково засвідчити юридичний факт її прийняття своїми підписами на листівці з текстом цієї декларації. Вітається її прийняття - затвердження рішеннями сесій обласних та міських рад.

Юридичні наслідки прийняття декларації: Верховній Раді забороняється приймати закон про вибори і зміни до Конституції. Стаття 72 Конституції України 1996р втрачає юридичну силу в частині вимоги збору 3 млн підписів. Конституція України та інше законодавство України діє тільки в межах, які не суперечать цій декларації. Прийняття цієї декларації є юридичною підставою для прийняття Меморандуму про утворення Революційної Народної Ради - альтернативи Верховній Раді. 

  Ці декларації вперше проголошено  у  м. Львові  біля пам’ятника Т.Г.Шевченку 09  травня   2011.. Прийнято Народом одноголосно . 

                                                               Історія цієї події - проголошення декларацій.

   Зранку в цей день мав відбутися мітинг партії Свобода, але його не дозволила провести міліція та судові виконавці у зв'язку із забороною суду.  Зиновій Андрухів з його другом - волинянином Володимиром Богутою приготували плакати листівки та гучномовець.  Спочатку священник з церкви Святого Андрія через цей гучномовець відправив молебен - панахиду за вбитих у 2-й світовій війні. Після цього слово взяв Зиновій, але міліція і судовиконавці спробували перешкодити проведенню мітингу. Тоді Зиновій звернувся до людей і пояснив, як правник,  що жоден суд не має права заборонити мирні збори громадян і свободу слова. Обурені старші люди, яких зібралося більше тисячі чоловік,  відтіснили міліцію в сторону. 

     Голова громадської організації "За права народу" Зиновій Андрухів виголосив промову і зачитав декларації.  Народ схвально зустрів подію і буквально розхапав листівки з текстами декларацій.  Після цього Зиновій відповів на питання мешканців Львова і також прочитав  ВІРШ - програма революції або повстання народу України. По закінченні мітингу Зиновій разом з Богутою пішов від пам'ятника Т.Шевченку до свого автомобіля, який стояв біля пам'ятника Данилу Галицькому. По дорозі Андрухіва зупинили працівники міліції, які вимагали щоб він пішов з ними до райвідділу. 

    Зиновій Андрухів вступив з ними в дискусію і попросив посвідчення у міліціонерів. Спокійно записавши їх прізвища, він почав задавати їм питання і затягувати час. Це негайно привернуло увагу перехожих, які почали збиратися на допомогу правозахисникові. Першим за нього заступився підполковник авіації Олександр, який пізніше увійшов до складу Революційної Ради. Зиновій попросив міліцію дозволу покласти плакати у своє авто, яке вже на той час заблокувала машина ДАІ. Сівши у авто, адвокат замкнув двері та включив звукову сирену, Розгублені міліціонери почали надзвонювати начальству - доповідати обстановку. Зрештою, побоюючись натовпу народу, який швидко почав збиратися біля місця інциденту, міліціянти по команді залишили місце події.