Чоловіче і жіноче мислення у відносинах
- 15.03.13, 13:09
Про мислення чоловіків і жінок, а саме про їх різницю сказано дуже багато. Я ніколи не приймав це надто серйозно, не аналізував чиє мислення краще, а чиє гірше. Бо для мене, все залежить від конкретної людини. Але завжди погоджувався, що мислення у чоловіків і жінок дещо відрізняється. Думаю, що частковий скепсис до тих чи інших тверджень викликало, те що частіше за все ці розбіжності подаються або в гумористично-іронічному контексті, або ж в негативному, щоб когось принизити а когось вивищувати. Я і сам люблю в дружній компанії пожартувати з того, що дівчата приймають надто близько до серця якісь дрібниці, або просто з того що вони на ці дрібниці звертають увагу...
Але недавно мені особисто відкрилось розуміння певної різниці мислення. В черговий раз зіткнувшись із здавалось, принаймні мені, не значними труднощами у відносинах з Коханою, я замислився над нашою, різною реакцією. Аналізуючи наші відносини і те, як я на відміну від Коханої, легко переживаю різні ситуації: тривалу розлуку, малі і не дуже образи, труднощі в наших стосунках, і взагалі будь-які проблеми, почав дещо негативно ставитись до себе і до своєї поведінки. Було таке враження, що мені наші стосунки не такі важливі як для моєї нареченої. Що я - якийсь пофігіст, хоча доля правди в цьому є))). Спочатку було само-виправдовування, що вона надто емоційна, тонка ніжна натура ну і в кінці кінців вона ж дівчина, я не винен що вона плаче а я ні. Потім думав, може вона стала прискіпливішою, а можливо я охолов, що збайдужів чи просто призвичаївся до наших стосунків... Але подумавши трохи, зрозумів, що ні, що - це просто певний розвиток, ріст у стосунках. Насправді вона завжди була такою, і дуже надіюсь що такою залишиться, бо саме такою її люблю, і я теж був таким яким є. На початку стосунків, в так званий період закоханості, коли просто задоволений взаємною симпатією і увагою, і кожен намагається показати себе з кращого боку справді не звертаєш на багато що уваги. Але з розвитком стосунків починаєш дивитись на речі більш ширше, детальніше і серйозніше. Починаєш уже більш гостро говорити, що подобається, а що ні. Та водночас, на цьому етапі намагаючись стати справді підтримкою, розрадою, кращим другом, найріднішою людиною для Коханої, я почав копатись у собі.
Відчувши одного разу незручність за те, що так легко сприйняв певну проблему, яка Кохану засмутила дуже сильно, я усвідомив, що проблема в тому, що я мислю глобально, а вона конкретно, більш детально. Я для себе зрозумів, що коли говорять що чоловіки мислять глобально, а жінки конкретно, то справа не втому, що чоловіки думають про політичну і економічну ситуацію в країні і в світі, чи глобальне потепління))), а жінки про економічний стан сім'ї, чим нагодувати свого глобально мислячого чоловіка ))), в що вдягнутись і вдягнути його і так далі. Справа у внутрішньому сприйнятті. Жінка переживає кожну ситуацію конкретно - тут і зараз, всеціло віддаючись проблемі, всім серцем і всіма емоціями. Глобальне ж сприйняття чоловіка, полягає в тому що він майже одразу думає про наступну мить, про те, що буде завтра, як ця ситуація виглядатиме через певний проміжок часу - так би мовити в глобальнішому проміжку. Я сприймаю ситуацію в контексті довшого періоду, я майже одразу сприймаю ситуацію як щось, що минуло, що вже відбулося, і мені треба оцінити як рухатись далі. І як результат, виглядає що я менше приділяю уваги ситуації в даний момент, вона не виглядає мені такою критичною, я не так сильно впадаю у відчай, я наче живу уже майбутнім. Тому легше і спокійніше переживаю проблеми. Я не можу вплинути на те, що вже відбулося, від мене залежить лише те, що я робитиму з результатом, які висновки і рішення прийму тепер... За те дякуючи цьому я можу стати розрадником і підтримкою.
Черговий раз переконуюсь, що всупереч нав'язуванню різних феміністичних ідей, ми різні і це добре. Чоловік покликаний до того щоб перш за все бути сильним і давати коханій захист, впевненість, допомогу і турботу... А жінка покликана до дарування тепла, ніжності, любові... Це дві різні частинки одного цілого, які завдяки своїм відмінностям гармонійно поєднуються.
Маючи розуміння цих відмінностей можемо будувати зріліші, міцніші відносини. Тоді не будемо звинувачувати один одного і ображатись при кожній ситуації через те, що хтось при найменшій дрібниці плаче або закатує істерику, а хтось надто сухо переживає проблеми, ніби йому байдуже. Кожен по різному переживає життєві труднощі, як і радісні миті. А дорогою до гармонії є діалог, поступливість і розуміння, що ми все таки різні.
