Вербна неділя.

Неділя за тиждень до Великдня називається "Вербною", "шутковою" або
"квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".
  У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато
вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, бо
"гріх не піти до церкви, як святять вербу".
  Коли закінчується служба і священик окропить гілля свяченою водою, то
діти - одне перед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же
проковтнути по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".
  Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то
били такого свяченою вербою, примовляючи: "Не я б'ю - верба б'є, За
тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко!"
  Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й
дорогою, як додому йшли; а б'ючись промовляли: "Будь великий, як
верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!"
  Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу.
"Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля,
якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже,
під ноги не потрапило.
  Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або
тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і
напувають тим варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що
поможе. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю
голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму,
збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горілку,
настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань.  (С)