Розумію, що в державі траур за загиблими нашими воїнами. Але і я ховав своїх шахтарів, загинувшими в забої, чотири шахтаря в рік, за десять років 40 побратимів.Сьогодні другий тост і за воїнів, і шахтарів загинувших.Дякую Богу і Шубіну, що зберегли мою Душу і тіло в підземеллі.Поздоровляю колег і друзів, і шахтарів з сайта.Дай Вам Боже здоров,я Мирного неба, і всіх благ.[Приєднана картинка]Це моя каскаІ таки пісня про Коногона, яку в молодості співали, та і зараз за столом таки.

[Приєднана картинка]Таки мій Прапор, я його захищатиму.

[Приєднана картинка][Приєднана картинка] Запитаєте чому? Тому що застав ще історичні лічності. Закинула мене доля відбувати строкову армійську службу в мАскву в 1981 році. Доводилось іноді, в начищених чоботах ходити в патруль, по домодєдовам, солнцевам, таганкам, маскворечьям. І от якось ми привели обдовбаного масквіча(гражданського)в відділ ментівський. А на ганочку сидить бабця, трохи п’яненька , побачивши високих молодих гарних...

Читати далі...

Поезії Віталія Іващенкадякую Леонід https://narod.i.ua/user/972389/profile/за посил

http://blog.i.ua/user/260321/1952252/Якось так, за свою безшабашну, шахтарську молодість

У дверей заведенья народа скопленье топтанье и парНо народа скопленье не имеет значенья за дверями швейцарНеприступен и важен стоит он на страже боевым кораблемНичего он не знает и меня пропускает лишь в погоне за длинным рублемИ в его поведенье говорит снисхожденьеА я сегодня один я человек-невидимка я сажусь в уголокИ сижу словно в ложе и очень похоже что сейчас будет третий звонокИ мое отчужденье назовем наблюденьемВот у стойки ребята их лица помяты в глазах глубинаБез сомненья ребятки...

Читати далі...

Таких блогеров тут больше нетути, увы. остался пердун Хрямс, Эйч.И сепары буйки, ромухрены, и иже с ними, увы[Приєднана картинка]Эпоха мать ея, ушла с сайтаhttps://narod.i.ua/user/134649/

А й правда, крилатим ґрунту не треба.Землі немає, то буде небо.Немає поля, то буде воля.Немає пари, то будуть хмари.В цьому, напевно, правда пташина...А як же людина? А що ж людина?Живе на землі. Сама не літає.А крила має. А крила має!Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,А з правди, чесноти і довір"я.У кого — з вірності у коханні.У кого — з вічного поривання.У кого — з щирості до роботи.У кого — з щедрості на турботи.У кого — з пісні, або з надії,Або з поезії, або з мрії.Людина нібито не...

Читати далі...

Я не споважаю сєпара Мєладзе, але таки за блазня співавВ день уйдя от света белого и устав смешить людей, глядя в треснувшее зеркало, плакал пьяный лицедей. Чья судьба была им прожита не понятно до конца, отличить и сам не может он свою маску от лица. Кто поверит, кто поверит комедианту, кто сотрёт с лица его не воду, а слёзы, знает ли хоть кто-нибудь с ...

Читати далі...

Говорила мати у літа далекі, Що мене до хати принесли лелеки. Не сказала сину в золотий свят-вечір, Що вони лишили й доленьку лелечу. А як чула клекіт, завмирала в полі: Принесіть, лелеки, нелелечу долю, Принесіть, лелеки, нелелечу долю. Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі, Жаль мені, що нині я в лелек не вірю. А як заклекочуть - лину в небо чисте, Полетіти хочу у своє дитинство. Поклонитись полю на чотири боки За лелечу долю й пережиті роки, За лелечу долю й пережиті роки...

Читати далі...