Погляд у минуле. Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами
- 09.01.07, 18:13
Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу.
Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю в дикому бажанні загинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе.
Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує.
Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою, тремтячою рукою, вона тремтить, як струна, - все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, - ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни...
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди! Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає?
О, дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже...
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.
7.ХІ 1900.
Леся Українка
4
Коментарі
Гість:
18.03.07, 14:53
Здравствуйте, мы тестируем Вашу гостевую книгу. Если Вам доставило неудобство наше тестирование, пожалуйста, напишите нам об этом на [email protected] с указанием адреса Вашей гостевой книги.
Гість:
28.03.07, 14:53
http://4c5dc792.com Здравствуйте, мы тестируем Вашу гостевую книгу. Если Вам доставило неудобство наше тестирование, пожалуйста, напишите нам об этом на [email protected] с указанием адреса Вашей гостевой книги.
Гість:
38.03.07, 14:54
<a href=http://8c969e1d.com>test url</a> Здравствуйте, мы тестируем Вашу гостевую книгу. Если Вам доставило неудобство наше тестирование, пожалуйста, напишите нам об этом на [email protected] с указанием адреса Вашей гостевой книги.
Гість:
48.03.07, 14:54
[url=http://ae7a2274.com]test url[/url] Здравствуйте, мы тестируем Вашу гостевую книгу. Если Вам доставило неудобство наше тестирование, пожалуйста, напишите нам об этом на [email protected] с указанием адреса Вашей гостевой книги.
slezenko
524.04.07, 13:44
Олеська, молодець!
Олеська
626.04.07, 17:10Відповідь на 5 від slezenko
Це Леся Українка написала
slezenko
727.04.07, 01:46Відповідь на 6 від Олеська
ну ім`я наче те саме
Олеська
81.05.07, 12:25Відповідь на 7 від slezenko
Точно ))
Гість:
917.04.09, 20:55
Я закохалась в цей вірш..
Гість:
108.11.09, 14:25
Гарні строки, це ж требо так кохати . Дійсно кохання велика сила, але дуже болюча