Таємнi покровителi "Доктора Пі" частина 2

  ТАЄМНI ПОКРОВИТЕЛI ПСЕВДОЛIКАРЯ. Лише прiзвища i лише факти.

Що об'єднує всiх цих людей, про яких пiде мова нижче? Це можна описати кiлькома словами - жадiбнiсть до грошей та кар'єрної слави.

Слюсарчук народився вчасно i у потрiбному мiсцi. Якщо хочете, вiн - утiлення української мрiї. Так, так, тiєї української мрiї, яку ми так довго шукаємо - на противагу американськiй.

Американська мрiя - коли людина важко i наполегливо працює, щоби досягнути мети. Вона вчиться, вона вдосконалюється, вона прогресує.

Слюсарчук, який вийшов iз ПТУ 1990 року, опинився на вулицi у той час, коли розвалювалася не лише країна, у якiй ми всi жили десятилiттями "як єдина спiльнота - радянський народ", розвалювалася система цiнностей, розвалювалася система моральних орiєнтирiв.

I вiн зрозумiв, що будувати свою кар'єру по-американськи — це бути безспросвiтно бiдним i приреченим. Вiн почав реалiзовувати українську мрiю. Вiн обрав шлях шахрайства. Вiн брав грошi у людей, обiцяючи те, чого їм так часто бракувало, - здоров'я. А за отриманi грошi купував собi друзiв, посади, безпеку. Вiдкуповувався вiд мiлiцiї i прокурорiв. Вiн робив мiлiцiю, прокурорiв, високопоставлених чиновникiв своїми спiльниками, вiддаючи їм значну частину своїх доходiв.

I це працювало. Грошi магiчно впливали на чиновникiв, незалежно вiд кольорiв партiйних прапорiв, що майорiли над ними. Бригада Слюсарчука однакового успiшно купувала як "помаранчевих", так i "синьо-бiлих". Два Президенти країни стали жертвами цiєї афери! Януковичу лише пощастило трохи бiльше: через публiкацiї в "Експресi" нагородження лауреатiв держпремiї, яку вiн присудив Слюсарчуковi та його спiльниковi Червоному, вiдклали на невизначений термiн. I лише через це вiн не потиснув руку вбивцi, як це зробив Ющенко.

Слюсарчук i його бригада, користуючись пiдтримкою своїх таємних покровителiв, упевнено наближалися до вершин. За десять днiв до виходу у свiт нашої першої статтi вiн розповiдав про те, як уже готує i розставляє кадри у своєму iнститутi мозку.

I вiн зробив би це. Якби не одна фатальна помилка пiд час спiлкування iз журналiсткою газети "Експрес" Свiтланою Мартинець, якби не наше експресiвське, iнколи таке до знемоги нудне бажання все перевiрити i до всього "доколупатися", вiн би ще й сьогоднi був "генiєм". А через одинадцять мiсяцiв майже точно став би народним депутатом за списком однiєї вiдомої провладної партiї, бо саме до цього його готували, вшановуючи та нагороджуючи.

Нова людина - молода, обдарована. Вiн вписувався у цей образ досконало. Але щось не спрацювало, щось пiшло не так. Якась вища сила втрутилася у цей бездоганно продуманий сценарiй i змiнила його.

Може, то Бог, який уже не змiг бiльше терпiти цiєї огидної брехнi, цих убивств i цiєї паталогiчної людської байдужостi? Саме той Бог, якого нема, як це кричав у розмовi з нашою журналiсткою Слюсарчук?

На цi питання ми точної вiдповiдi не знаємо. Важливо лише те, що це сталося. Важливо й те, що ми точно знаємо, хто всi цi роки робив усе, аби це чудовисько на прiзвище Слюсарчук вершило свої подиву гiднi оборудки.

Знайомтеся, ось вiн - газетний гербарiй покровителiв, таємних i очевидних.