Таємнi покровителi "Доктора Пі" частина 1

...Iсторiя псевдолiкаря, що за двадцять рокiв, не маючи диплома жодного вузу, зробив карколомну кар'єру, видається, не залишила байдужим нiкого. Це була б чудова iсторiя, гiдна захоплення, якби вiн вчасно зупинився, насолоджуючись лише своїм умiнням обвести навколо пальця усю країну й пошити в дурнi двох Президентiв.

Вiн мiг би стати прикладом того, як далеко може зайти людина, у котрої є у життi мета. Так, йому справдi можна було б щиро поаплодувати, якби... Якби вiн не перейшов межу, не показав своє справжнє обличчя. Обличчя манiяка, який не має спiвчуття до чужого життя i горя та готовий заробляти навiть на смертях людей.

Це ми дали йому вiру в те, що совiсть у нашiй країнi кордонiв не має. Дали зрозумiти, що тут продається усе. I совiсть, її також.

Ми - це всi, хто знав i розумiв, що вiн несправжнiй, але мовчав. Ми - це всi, хто мiг його зупинити давно, користуючись силою закону, але цього не зробив. Ми -- це всi, хто, знаючи напевно, що вiн - шахрай та аферист, обмежувався лише розмовами про це в кулуарах. Ми - це всi, хто вiрив у творенi ним шляхом манiпуляцiй дива.

Ми всi вселили в нього вiдчуття того, що вiн - всесильний.

I вiн пiшов далi. Вiн повiрив у те, що вiн - лiкар. Вiн узяв до рук скальпель. I вiн почав ним убивати.

Ми пишемо - вiн, але насправдi це помилка. Бо вiн був не сам. Бо правильно слiд написати так: вiн i його команда. Або, якщо хочете, вiн i його бригада. А також - їх покровителi.

...Сьогоднi вiн нарештi за гратами. Але люди, що його оточували, пiднiмали на п'єдестал, возвишали, що йому поклонялись як iдолу, що дiлили з ним кривавi грошi, використовували як постачальника, покривали його, - усi вони поки що ще на свободi. I потрiбно дуже багато часу, чесної роботи слiдчих правоохороної системи, аби всi тi люди отримали оцiнку з точки зору закону.

Чекати на все це - знову зробити помилку. Ту саму помилку, яка траплялась щоразу, коли вiн, виступаючи основним фiгурантом у кримiнальних справах (а це тринадцять рокiв!), виходив сухим iз води. Ця помилка - вiра в те, що в нашiй країнi беззастережно дiють закони i бездоганно працює правосуддя.

I тому цього разу не чекатимемо. Ми назвемо нинi всi прiзвища. Усi прiзвища, якi нам на цей момент вiдомi. Прiзвища тих, хто оточував, хто покривав i, найголовнiше, хто створив це чудовисько, яке люди вже нарекли "доктор Сатана" (узявши за основу першi лiтери прiзвища, iменi та по батьковi — Слюсарчук Андрiй Тихонович).

Ми це зробимо без жодного жалю, незважаючи на авторитети та заслуги. Бо цi люди заслуговують на це. На всенародну зневагу. I ми впевненi: багато хто з них, крiм моральної вiдповiдальностi понесе i вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

Ми назвемо цi прiзвища, бо чiтко знаємо: українцi - не матерiал для експериментiв бездушних манiякiв та їхнiх покровителiв. Не можуть i не мають права покровителi манiяка-убивцi в погонах та при високих посадах безкарно знущатися з людей. Бо знаємо: їхньому терпiнню настає кiнець, а на змiну йде гнiв.

...За логiкою сюжету, ця стаття мала б вийти у свiт дещо пiзнiше.

Cпершу ми планували розповiсти про те, як фабрикувались документи для виплати державної премiї двом аферистам - Андрiю Слюсарчуку та його спiльниковi Олександру Червоному. А також розкрити те, що, здавалось би, розкрити вже неможливо - як вiдбувався "секретний" перезахист докторської  псевдолiкаря. Це була чи не найскладнiша частина розслiдування, адже Мiнiстерство освiти, наклавши на цю справу без будь-яких пiдстав гриф "секретно", зробило, здавалось, усе, щоб нiхто й нiколи не дiзнався правди. А побачивши, що шахрайство викрито i земля горить пiд ногами, Мiнiстерство освiти всi матерiали по Слюсарчуку... знищило!

Розчаруємо мiнiстра Табачника. Розчаруємо колишнього голову ВАК (вища атестацiйна комiсiя) пана Мачулiна: цю аферу вам приховати не вдасться - ми вiдновили все. Усе! У нас на руках - документи. Всi. У тому числi й тi, на якi накладено гриф "секретно". Документи, що засвiдчують, як скоювали цинiчнi посадовi злочини. Так, так, злочини, повiрте, ми знаємо, про що говоримо, - злочини.

I ось цi три великi таємницi - отримання докторського ступеня, атестата професора та державної премiї - мали би бути розкритi в сьогоднiшньому номерi.

Але ми змiнимо цей начебто логiчний сценарiй.

I вiдразу скажемо найважливiше: ми назовемо прiзвища всiх вiдомих нам на цю мить покровителiв псевдопрофесора. Назовемо, бо вони мають силу доти, доки дiють кулуарно, вважаючи, що всi ми - правоохоронцi, громадськiсть - i надалi є дурнями, котрi не знають, що вони роблять i з якою метою.

Сьогоднi ми назвемо першу частину прiзвищ людей, котрих можна без будь-якого пафосу вважати авторами цiєї найгучнiшої афери столiття. Це саме їх справедливо можна назвати таємними покровителями псевдопрофесора i псевдолiкаря. 

продовження тут http://blog.i.ua/user/2548344/