Людина яка підкувала блоху.

Мало хто знає про цю людину, її ім*я в мережі майже не відоме.Як і її творіння.Майстер мікромініатюри Алдунін Микола Сергійович народився 1 вересня 1956 року в селищі Південна Ламоватка на Луганщині. З усіх природних і штучних матеріалів з дитинства полюбив метали і металеві вироби.Працюючи слюсарем, а потім токарем на промислових підприємствах, осягнув усі секрети металообробки. Якимось внутрішнім чуттям відразу безпомилково підбирав режим різання металів, це дозволяло збільшувати кількість виробів, підвищувало їхню якість.Мікромініатюрою ж зайнявся відносно недавно.Першою його серйозною роботою стала підкована блоха, яка з’явилася 2002 року.Робота над блохою почалася з підготовки мікрометричного інструменту. Один різець, товщиною в 2 мікрони, заточував по 6 - 7 годин підряд. Дружина Ірина лягає спати, він сидить точить. Прокидається, він точить. На чому заточував? Це вже секрет майстра. Алмазна паста в 3 - 5 мікронів виявилася грубувата. Шукав свої складники. Працював ночами. Пов'язував голову хусткою і надягав одяг з бавовни. Мікромініатюри дуже чутливі до статичної електрики, яку накопичують штучні тканини. Трохи доторкнешся до них зарядженим різцем - вона, як жива, стриб кудись убік. Одягнувшись, Алдунін сідав на кухні і пару годин нерухомо чекав, поки осяде пил. І лише тоді починав працювати. Три місяці він точив підківки, кував гвіздки і підковував блошині лапки. А коли забив останній цвях, відсипався майже тиждень.

Підкована блоха.З сідлом і стременами.

«Лапки  у них порожні всередині, а зовні волохаті. Зробив на лапках депіляцію, підстриг кігтики, так би мовити педикюр навів, а потім тільки приступив до підкови. Я підрахував, що на одній сірниковій голівці цих підківок можна вмістити дві з половиною тисячі штук », - згадував майстер.На самих кінчиках чотирьох з шести блошиних лапок виблискують золоті підківки. У кожній - по три гвіздка. Одна блошина підківка Алдуніна важить 0,00000004419 грама. З одного грама золота вийде 22629544 підківки. Тобто можна підкувати більше 5 мільйонів бліх. Ширина кожної підкови - 40 мікрон, довжина - 50, діаметр капелюшків цвяхів - взагалі 5 (в 1 міліметрі 1000 мікрон).Ось ще декілька робіт художника.

Караван верблюдів у вушку голки

Висота 0,25-0,20 мм. Золото 999,9 проби

Тульський самовар

Висота - 1,2 мм. Виготовлений з 12 деталей

Совет да любовь

 рисове зерно

Висота літер - 0,14 мм. Матеріал-золото 999,9 проби.

Трилінійна гвинтівка Мосіна.

 На рисовому зерні.Довжина - 3 мм. Матеріал-золото 999,9 проби

Автомат АКМ-47

Розташований поперек сірника. Довжина-1, 625 мм. Складається з 34 деталей. Матеріал - золото 585 і 999,9 проби. Час виготовлення - 6 місяців.

О.С.Пушкін

 Портрет на рисовому зерні

Висота 1 мм

російський рубль

 Діаметр - 0,88 мм

Матеріал - золото 999,9 проби

Напередодні 40-річного ювілею Останкінської телевежі умілець змайстрував її точну копію, тільки в 850 тисяч разів меншу. На ній через мікроскоп виразно видно всі антени, супутникові тарілки і навіть ресторан «Сьоме небо».За словами Миколи, до нього часто зверталися представники політичних кіл та шоу-бізнесу - замовляли подарунки, наприклад, портрет відомої співачки на рисовому зернятку або підковану блоху для політика.

Останкінська телевежа 

Розташована на яблучному зерні

Висота - 6,3 мм. Матеріал - золото 999,9 проби

велосипед 

Розташований на швейній голці

Довжина - 2 мм.

Л.М.Толстой

 Портрет на рисовому зерні

Умілець виконав близько сотні робіт. Всі шедеври Микола Алдунін виконував з чистого золота 999,9 проби. За його словами, це було продиктовано суворою необхідністю, адже мікроскопічна деталь, виготовлена з будь-якого іншого металу, на очах могла б покритися іржею.Але найскладнішою своєю роботою, майстер-мікромініатюрист вважає танк Т34/85. Довжина корпусу - 2 мм. Розташована мікромініатюра на поздовжньому зрізі яблучного зерна. "Танк я робив півроку до 60-річчя Перемоги. Майже не виходив з дому, тільки за їжею в магазин. Я взагалі під час серйозної роботи намагаюся не з'являтися на вулиці, щоб не набрати негативних емоцій. Я взагалі люблю військову тематику, а цей танк я робив з пунктуальністю істинного фаната військової техніки", - розповідав Микола Сергійович. - Зібрав з 257 окремих деталей!

"У найближчому майбутньому я збираюся приступити до створення нової роботи - "Мерседеса "довжиною в 15 см із золота, срібла та платини, - планував Микола Сергійович. - Причому в ньому будуть деталі реального автомобіля. Особливу увагу я приділю панелі приладів: всі стрілочки, циферки, кнопочки ..." Була задумка викувати блоху з металу. І щоб вона кадриль викидала на зразок Лесковскої під музику «Тула століттями зброю кувала». Шкода, що його планам не суджено було збутися.На його глибоке переконання, філософії та психології майстерності виконання мініатюрних шедеврів навчити неможливо. Він постійно підкреслював: «Я не художник!» При цьому Микола Алдунін на перше місце в своїй роботі ставив витонченість і красу виконання задумки.Але, напевно, самим головним секретом Миколи було те, що за роботу він сідав лише в гарному настрої, у стані гармонії і любові до себе і світу, до того, що належало зробити.

1 вересня 2009 року Микола Алдунін, талановитий майстер, відзначив у лікарні свій 53-ий день народження. 2 місяці він пролежав у лікарні при інституті ім.Вишневского з ускладненнями після перенесеної операції. У нього був хронічний панкреатит. 9 вересня у Миколи відкрилася сильна внутрішня кровотеча, яку він не зміг перенести. Він пішов, як і жив, борючись і люто вириваючи в важкої недуги кожен свій новий день. «Я не молю, а тільки прошу Бога, щоб він дав мені трохи часу доробити те, чого не встиг», - сказав він другові Олександру Богатирьову, прощаючись, 19 травня в Москві. А планів і нових унікальних задумів у мікромініатюриста було багато ...