Переяславська Рада............

Переяславська Рада

починається знов.

Не приїде Ульянов,

не приїде Хрущов,

Є хахли невмирущі,

московитів нема -

Позмітала в могили

азіатська чума.

Але Путін приїхав,

мов колись Бутурлін,

І жадає дзвонити

в переяславський дзвін...

Ми задзвоним, задзвоним,

химородна маро,

Ти почуєш, як грає

і Дністер, і Дніпро,

Як козацької крові

гримить течія -

Україна ніколи не буде твоя!

 

Ти почуєш, як дзвонить

пшениця в блакить,

Як Виговського шабля

в Конотопі дзвенить,

Як Мазепу ламає

петровська орда,

Як у Сеймі Червонім

закипає руда.

Як горять у Батурині

крики дітей,

Як сміється від горя

у Полтаві Еней,

Як Тарас піднімає

державний клейнод,

Як рабів дух свободи

обертає в народ.

Як на шиях тріщить

тристалітня шлея,

Україна ніколи не буде твоя!

 

Ми без тебе на Раду

зберемося самі,

І приїде Богдан

у пошані й срамі,

І розкаже, як нам

за братерську любов

Заплатили тюрмою,

скреготанням оков.

Ти почуєш, як дзвонять

карпатські вітри,

Як на площі гудуть

не твої прапори:

Хай встає Джугашвілі

із гробу, як звір,

Хай підписує зрадник

яничарський папір.

Хай згинається вдвоє

хребет холуя -

Україна ніколи не буде твоя!

 

В Переяславі Рада,

ні, не Рада, а Суд:

Всі облуди й полуди

палахтять, як мазут,

Прозріває на сонці

наша доля сліпа.

Під снігами Сибіру

видно сотні УПА,

Під полями Вкраїни -

мільйони людей,

Що від голоду спухли

й обернулися в глей.

Ти приїхав дзвонити,

повертайся - й дзвони,

Всіх царів піднімай

з кам'яної труни,

Дай орлові двоглавому

голосок солов'я -

Україна ніколи не буде твоя!

 

Дмитро ПАВЛИЧКО