Майбутнє, час та наша роль у всьому цьому

"...давай не о смысле жизни, больше вообще ни о чем таком..."
Справді,
для чого всі ці пусті розмови про щастя та нещасних нас, для чого
зайвий раз тривожити повітря недоречними цитатами наймудріших. Для чого
все взагалі, якщо ми не знаємо ні куди йдемо, ні тим паче, що чекає нас
попереду... Ми ледве-ледве смутно уявляємо, що чекає  на нас за
півгодини, ще страшніше для нас майбутнє завтрашнього дня, і зовсім
лякають терміни в  місяць, рік, десятиріччя. Але що поробиш, ми змушені
крокувати в таємничий світ майбутнього, навіть якщо нам цього зовсім не
хочеться. А особливе задоволення приносить складання грандіозних планів
на все подальше життя, де все в яскравих фарбах розкладено по полицях,
на яких написані чіткі дати, ледве не з часом виконання планів. І як же
тривожно б"ється серце, коли уже найнижча полиця наших планів падає
додолу, як сумно визнавати те, що не всі твої плани зможуть стати
реальністю.
Звичайно, майбутнє шокуюче та інтригуєче чекає нас
попереду, але чого воно варте, якщо вже сьогодні ми не є тими, ким
повинні бути для здійснення своїх планів. Скажіть, де всі ці успішнці
розумники з повними гаманцями грошей, що повинні оточувати нас навколо,
де всі талановиті художники, музиканти, танцюристи та вокалісти? Де? А
ще пару років тому всі вони вірили, що саме так почнеться їх доросле
самостійне життя, що ця нова сторінка життя відкриється, а хтось зверху
дасть в руки палітру та пензлик та штовхне під зад задля створення
ілюзорного щастя. Та ні, не все так просто, і фарби на палітрах давно
вимилися дощем, а пензлики давно згоріли на вогнищі буденності. Щодня
опускаються сотні й тисячі рук тих, хто не змогли віднайти своїх
малюнків, які так старанно вимальовували на серветках у дешевих
забігайлівках. Шкода, справді шкода, що не всі бачать у невдачах шанс,
маленький та нікчемний, але такий необхідний шанс змінити все своє
буття. Треба просто забути про фарби, стерти образ талановитого
художника, що на набережній вимальовує романтичні заходи сонця, а сам
ходить в старих рваних джинсах та снідає й вечеряє скибкою хліба, а
головне - викинути з голови імена тих, що сьогодні заробляють мільйони.
Талант, якщо він справді є, ніколи не покине вас і в перший ліпший
момент продемонструє себе, представить так, що інші просто осліпнуть. А
зараз, зараз треба піти шляхом найкращих, працювати, працювати і ще раз
працювати. Працювати для тієї маленької скибки хліба, пізніше для шматка
з маслом і не здаватися! Якщо доля підкидає молот замість пензля, не
соромся його брати, можливо, ти станеш талановитим ковалем, і голка з
ниткою - це ще не шлях до посади швеї-мотористки у напівпідземному
приміщенні.
Майбутнє - величезна таємниця, яку ми щосекунди
наближаємо та намагаємося швидше відкрити. Не поспішай, всьому свій час,
головне не проґавити того часу, чи ще гірше не проспати.