несказане...

Хто вона?

Скажи мені…

Самотня і сумна, перелякана, смішна, така маленька і беззахисна людинка….

Беззахисна від любові до тебе…

самотня і сумна?…

Хто вона?

Чому її ранок вже не такий сонячний, чому ніхто вже не чує її пісень, чому вона мовчить і весь час дурнувато усміхається?...

Це все ти?

Скажи…

Скажи, хто ж вона?

Я бачу її вперше…

І досі ніяк не звикну до її присутності..

Ніжна і безтурботна, замріяна, закохана, щаслива і нещасна…

З нею так важко порозумітись, але ж вона тепер не піде…

Скажи мені, де ти її взяв?

Вона рахує дні…весь час дивиться вперед і легко, невимушено цілує твоє фото…

Вона така дурненька….

Справді…

Всі помічають…

А вона, знаєш, на все заплющила очі…живе собі…ось так просто снує світом і вважає, що має на тебе право…

Стоп…

Помилилась…

Вважала…

Ні, ніколи не вважала…

Ти завжди був для неї ідеалом..

Іде по вулиці і мугикає мелодії, які любиш, мабуть, тільки ти…

Це не так, але….

Хто вона?

Оте щире, наївне, довірливе дівчисько…

Ось, вона піднімається сходами, біжить, біжить до тебе…

Ось вона дивиться на годинник у тривожному очікуванні..

Ось  ще кілька хвилин залишилось до тебе…

А тебе не буде.. ти не прийдеш…зовсім….

Вона ще не знає…оченята сяють шаленим блиском…серденько б’ється з кожною хвилиною швидше і швидше, вона ще не знає…вона не знає, що буде завтра…що буде далі…

Вона сліпа…

Сліпа від кохання…

Пригорнеться до тебе, і слухає твоє серце…

В обіймах твоїх закриває очі…ніжність…така несподівана…

Поцілунок!!!

Вона найщасливіша людинка на світі....невже?? невже все буде….невже…

Вона не вірить…але ж вона віддана лише цьому коханню…

Все решта не має значення..

Решта.. дурниці…аби тільки ти…аби тільки поряд…

Вона зовсім втратила розум…

Хто вона??

Я?

Ні… це вже не я…зовсім не я…

Вона  - інша.

А тепер тільки уяви, що могли зробити з нею, зі слабкою дурненькою і сліпою дівчинкою, твої  слова????????????

Вони вбили в ній надію, вони зруйнували мрії, вони все зруйнували…

Вбили її в мені…

ЇЇ вже нема.

Бачиш?

Ти відчув….я знаю…ти відчув.

І тепер нічого не зміниться…

Все буде,як у всіх …ФАЛЬШИВО

«ууммм! ДЯкую! так приємно! Ти дуже хороша людина! Люблю!» -

А в серці???

ПУСТКА

І ніякої любові…

Нулі…нулі…нулі….

Це не ти! це ж не ти!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Чи я помилилась, коли відчула в тому «ууммм» щось фальшиво-гидке…

Можливо…не знаю…

Ну що ж..

Мене більше не буде!!

Я мовчатиму…

Не буду писати…чекати…вірити…

Не буду більше говорити тобі про любов…

Я просто зникну…

Так легше…

Тобі не потрібна ота любов…

А про «будемо просто хорошими друзями», то, мабуть, не варто..

Шансу любити  я не маю, сподіватимусь на шанс забути…

І якщо ти не зміг мене полюбити, я спробую розлюбити тебе…

А ти не зважай, живи далі, і не жалій мене, я того не вартую…

От тільки, якщо без мене буде зле…

Просто скажи мені..

Бо…

Я люблю….

Справді…

Не словами…

Серцем люблю…

 

Пе.се. «Навіщо ж ти зі мною так?...»