Конверт...( за відсутності оригіналу)

Відкриваю конверт, а з нього сипляться наші безграмотні сни. Вони ще зовсім маленькі, такі, що з легкістю могли б поміститись в кулак, не лише в   кремезний і великий твій, а й у мій, зовсім малий, тендітний. Відкриваю конверт, а з нього випадає твоя душа. Розлючена, зла і така фальшива, що аж світиться наскрізь ранами і брехнею, світиться нами, але не горить, бо їй не вистачає полум’я щоб яскраво зайнятись золотим і розчинитись у брудному міському повітрі. Відкриваю конверт, а з нього вилітає осколок розбитої мрії, він потрапляє мені в руку і боляче ранить до крові, боляче пробиває наскрізь мою, здавалося б безмежну сутність. Відкриваю конверт, а з нього випадає лист чужій людині. Там написано зовсім інше імя, не моє, не твоє, не знайоме.. я хочу розплакатись, друзі кажуть, стане легше, та знаєш, я мабуть виплакала вже всі сльози… Відкриваю конверт…закриваю своє серце для любові… закриваю свою ніжність, віру, почуття…На світі так багато послань, навіщо ж тоді ти прислав мені розлуку?..