Мовчання...(уривок)

….бо слово має вагу, і вага ота надзвичайно велика. Слово будує мости, творить нові ідеї, породжує дискусії та суперечки, дає волю почуттям, і , врешті решт, може навіть докорінно змінити хід історії. Стародавні оратори завойовували натовпи одним тільки реченням, котре впевнено і дзвінко лунало з їхніх уст.  Слова ці заворожували, чарували, переконували і давали надію багатьом. Сьогодні теж немало з нас добре вміють володіти цією надзвичайно цінною зброєю, проте є щось таке, з чим впоратись і досі ой як важко. Мовчання…

Іноді воно дарує нам спокій, іноді бентежить, тривожить, іноді п’янить, чарує…але так важко збагнути, що саме стало його причиною. Марудна то справа, скажу я вам, намагатись описати словами те, що виразити в такий спосіб просто неможливо. Проте варто спробувати розкрити його, таке незбагненне і, здавалося б, статичне вираження наших думок.

Мовчання – як повітря, прозоре і ясне. Іноді трішечки забруднене нашими сумнівами, холодне від образ  чи тепле від чекання, їдке, свіже, здавалося б,порожнє, проте має надзвичайно глибокий зміст, його неможливо побачити, але ж так легко відчути. …

Буває, душу переповнюють шалені почуття, хочеться кричати про них на весь світ, проте внутрішній голос серця підказує, слова зайві. Їх надто мало, щоб поспівати мелодію найвищого в світі почуття. Мабуть, мовчання тоді просто необхідне, коли так бракує слів. Воно лунає мелодійніше від будь - якої музики, воно прекрасне. «Прислухайся, і ти почуєш, як я мовчу…».

В мовчанні захована суть кожного з нас. «Не знаєш, як пізнати людину – послухай, як вона мовчить». Воно буває прискіпливим і нетерплячим, або ж зовсім навпаки  - поважним, ніби пронизує наскрізь. Це схоже на слова, котрі ми відчуваємо дотиком серця.

Слова починаються там, де закінчується темрява. Ви чули, як мовчить ніч? Її мовчання бездоганне, таке впевнене і легке, переможне і навіть зверхнє. Нічну тишу не здолає навіть музика. Адже , коли вона звучить, то лише стає частиною цієї незламної тиші.

Мовчання заповнює коридори самотності, воно завжди тулиться біля наших мрій, але озвучує їх так, що мрії ці назавжди залишаються загадкою, таємницею для всіх…можливо, навіть і для нас.. мовчання можу бути нудним, але ж його завжди можна вдало перервати словом, довершити розмовою чи просто наздогнати мелодією дощу.

І все ж, мовчання незбагненне. Іноді буває важко зрозуміти, про що говорить людина…але ж спробуйте відгадати, про що вона мовчить…Важко?...Прислухайтесь до тиші…