з невідправленого листа.....

присвячую Воїну світла;)

Хочеш зазирнути мені в душу? – навчись читати…у думках…по губах…між рядків…

І, зрештою, банально водити очима по екрану, ретельно вивчаючи імена моїх героїв, або ж безрезультатно намагаючись розгадати.. щось абстрактно-конкретне. Наберись терпіння, вникай в найдрібніші деталі, іноді саме в них СУТЬ. Навчись поглинати скупчення букв, між ними є твоє ім’я…просто треба вміти ЧИТАТИ МЕНЕ…

Просто….

***

Ти приходиш тихо – без стуку чи найменшого приводу на візит. Відчиняєш двері своїм ключем ( дивно, що ти його досі не загубив). Сідаєш навпроти і уважно вивчаєш мене. Зупиняєш погляд на черевичках…усміхаєшся і пронизливо дивишся в очі… Я підводжу погляд, і врешті наважуюсь вимовити найбільш потрібні слова « Я ТОБІ НЕ ВІРЮ»…хоча знаю – тобі все одно вдасться мене переконати…

***

Ми були разом…

Ми були разом?..

Вже й не згадати…. Як давно то було і чи було то взагалі ?? В моєму житті? Чому мені знову не сняться сни…Здається, просто не вистачає цього «заслуханого» хаосу…Ні, не музики…Безладу…Тепер я знаю чого ти хочеш…Надіюсь, зробиш для мене виняток…тільки раз…не більше…Просто хочу відчути себе твоєю…

Це безпідставно…

***

Ти несміливо береш мене за руку. Це так на мене схоже – сльози вперемішку з мріями… а чи варто?? Я не знаю… З тобою так тепло і приємно… Жаль, ти не існуєш…тебе просто нема.. Можливо десь там…В минулому…Проте не зараз, не зі мною…Я пригортаюсь до тебе і мовчу.. Ти єдиний,  з ким  мовчання таке спокійне і НЕОБХІДНЕ…ти поряд… Просто неба і без слів….

***

Забути?..

***

Музика – тільки мовчання, яке вдало обіграли…ти ж любиш музику, правда?...

***

Будь зі мною…Довше…