<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?><rss version="2.0" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title><![CDATA[vovchik@ - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2462182/</link>
<description><![CDATA[Заметки в блоге vovchik@ на BLOG.I.UA]]></description>
<image>
<url>//i.i.ua/avatar/2/8/2462182_234547617.jpg</url>
<title><![CDATA[vovchik@ - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2462182/</link>
</image>

<item>
<title><![CDATA[Про золотого карася.]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2462182/1546821/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2462182/1546821/</guid>
<description><![CDATA[<span>&nbsp; &nbsp; &nbsp;Короче хочу з вами поділитись своЇми впечатлєніями. Продали мині на ринку рибку, гарну таку, казали що золота. Приніс я ЇЇ додому, всунув в акваріум і почав любоватись. Но то що золота, то оказались марні надіЇ. Хотя колір мала золотистий, але бажань моЇх вперто не хотіла виконувать. Як я не просив, то все марно було. Короче я з цим якось змирився &quot;що мене тупо наЇбали&quot;, ну та хуй з ним. Назвав я того карася Жоріком. А чому Жоріком, бо жере за троЇх і даже спсібо не каже. Як</span><span>ось на днях пролупивши очі, дивлюсь а він покрився білими пятнами, неначе мукою його хтось посипав, і так сидить на дні, кушать зовсім не Їсть. Все кажу я йому, приплили. Короче беру я бутля, грію води, кидаю сілі і пересаляю свого постраждалого у ту ропу. Думаю або відійде, або зразу засолю. Потримав його так хвилин двадцять, тай назад запустив. Найшов лікарство(в мене є на вся такі сітуаціі хороший припарат), залив два куба, вода посиніла, в Жоріка очі на лоб повилазили від подиву і удівлєнія. Думаю треба дополнітєльно кисню пульнути. Достав компрессора, та щось не розчитав з мочностью. Бо то він так на літрів 300 розчитаний, а вмене всього двадцять пять. Короче всунув трубку, тай включив. Ви би бачили бідного Жоріка. Там з того акваріума, цілий Візувій получився. Каміння з дна почало вспливать і все закіпіло, забурчало. Короче після такого стрессу, бідний Жорж години три сидів в кутку, і бачив по його очах, що він готовий був виконать любе моє бажання, та й ще не одно, а би тільки так його не лікував. Очі його казали нахер мені таке лікування, краще я якось сам справлюсь.Пройшло два дні, мій Жорж очуняв та вже повиїдав всі водорослі, і бачу що каміння начав обсмоктувать. Короче поправляється малий.</span><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2462182/1546821/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[vovchik@]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 26 Oct 2014 14:22:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[О курении!!!]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2462182/1543150/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2462182/1543150/</guid>
<description><![CDATA[<ol><li><div style="margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; outline: 0px; font-weight: inherit; font-style: inherit; font-family: inherit; vertical-align: baseline;"><div style="margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; outline: 0px; font-weight: inherit; font-style: inherit; font-family: inherit; vertical-align: baseline;"><blockquote><div style="margin: 0px; padding: 0px; border: 0px; outline: 0px; font-weight: inherit; font-style: inherit; font-family: inherit; vertical-align: baseline;"><font size="3">&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Всем привет! Ну что-же…вот к чему я пришел: курить мне “зараза”-нравится, не курить не нравится. Понимаю: курить-это плохо, но чертовски приятно. Есть выбор: отказаться от удовольствия, или травится но получать удовольствие…!!!??? В данный момент, в пачке одна сигаретка-такая манящая и такая изящная(курю я тоненькие и коротенькие). А на кухне меня ожидает кофеварка(купленная для цели “кофе+сигаретка”). Нравится мне этот аппарат, нравится когда он жужжит и выпускает тоненькие струйки пара, обдавая теплом и прогревая кружку. А ещё мне нравится смотреть, как из двух дырочек начинает струится ароматная, пенящаяся жидкость. Это целый ритуал, это часть моей жизни от которого трудно(скорее не охота отказываться). И вот я перемешиваю горячую жидкость, достаю тоненькую “раковую палочку”, чиркаю по коробке деревянным отростком и добываю огонь. Этот огонёк, начинает сжигать деревянное (когда то живое)тело, так же как сжигает(по немножко и совсем не заметно) сигарета моё тело. Я преподношу этот огонёк к лицу, я смотрю на него-он завораживает. Сколько в нём притяжения, сколько тайны и загадочности. И вот он делает своё дело…Белый кончик покраснел…Сизый дым проходит через мою ротовую полость(густым едким комом) попадая в лёгкие. Капельки смолы , никотина а также аммиака, мочевины и других химических соединений, оседают на моих лёгких. Вот всё это добирается к крови и несётся в мой мозг. Вот оно, вот я чувствую действие этих химических соединений. Мне хорошо, я получаю удовольствие. Пригубив глоток горячего ароматного кофе, я смываю осевшие остатки смол, в пищевод. Там они продолжают делать своё губительное действие, на мой когда-то девственный организм. И так происходит каждый день. А вот каков будет мой выбор, я ещё не решил.Но знаю точно -он будет бесповоротным и</font> <font size="3">окончательным. ( Владимир. Б.)</font><font><span style="font-size: 11px; font-weight: inherit; font-style: inherit;"><img alt="image" src="http://media.tumblr.com/5082a0c7c7a28e45bc79beb6c19a4456/tumblr_inline_naf98caCuE1seooij.jpg"></span></font></div></blockquote></div></div></li></ol><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2462182/1543150/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[vovchik@]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 18 Oct 2014 09:31:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Утро!]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/2462182/1543148/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/2462182/1543148/</guid>
<description><![CDATA[<div><br></div><div><div style=" margin: 0px 0px 25px; overflow: visible; width: auto; padding: 0px; color: rgb(51, 51, 51); font-family: Georgia, serif; font-size: 14px; line-height: 19.6000003814697px;"><div><div></div></div></div><div style=" float: left; clear: both; width: 455px; margin-bottom: 15px; color: rgb(51, 51, 51); font-family: Georgia, serif; font-size: 14px; line-height: 19.6000003814697px;"><div style="margin: 0px 0px 20px; height: 1314.09375px; line-height: 1.4em;  padding: 0px;"><div style="float: right; margin: 0px 0px 10px 10px; padding: 1px; font-size: 10px; text-align: center; background-color: transparent !important;"><img src="http://l-userpic.livejournal.com/123078547/39818236" alt="осознанность" height="64" width="100"><br></div>Всем доброе утро!!! Вот он мой новый день...День чистого сознания, и глубокого спокойствия. Настроение мягкое , и немножко игривое. Утро началось с того, что солнышко заглянуло ко мне в окошко, и своим тёплым осенним лучиком, начало щекотать мне глаза.Не осознав ещё что происходит, я пытался рукой отогнать его , и снова погрузится в мир тайн и переживаний, в мир королевы сна и грёз. Увы....солнышко было настырное. Приоткрыв веки , взглянув ему в лицо мне пришлось прищурится, а оно мне улыбалось и всё так же щекотало веки. А там за окошком, дядюшка ветер(двоюродный брат вьюги и метели), сорвал с дерева листочек и понёс его куда то в даль. А листик летел и думал как прекрасен мир, как прекрасны его краски и как мало ему отведено времени, на то что бы им насладится. Из крон деревьев за его полётом наблюдали его братья и сёстры и все прекрасно понимали что скоро настанет и их черёд, и им придётся совершить своё первый и последний полёт. А дальше начнётся перерождение и рождение в новом обличии...только каким будет оно ни кто из листиков не знал. Ветер который был старше за саму матушку землю, который при рождении её разгонял мрак -что бы было место свету, сам не мог дать на него ответ. Он многое повидал за свой век, но он никогда не задумывался над тем , что будет дальше он просто делал свою работу, он знал точно,что всё-равно ответа не получит и никогда не узнает правды. Он любил играть с птицами, любил их подкидывать в небо, любил им щекотать перья , да и просто он их любил. Но иногда он злился, злился на людей на их глупость их не совершенство...а когда он злился он был непредсказуем и страшен. Гневу его не было сравнения ни с кем, и ни с чем на земле. Он мог рвать и метать, крушить и разносить всё в щепки. В такие минуты он был безжалостен, ни к птицам , ни к людям ни к другим душам на земле...Но проходило время, и он снова успокаивался, снова играл с птицами, помогал людям, щекотал им лица и играл с их волосами.В комнату открылась дверь и я увидел жену , стоявшую на пороге и улыбающуюся...<br>-Привет!!! прошептала она-ты уже проснулся? Я ответил<br>-Да....<a target="_blank" href="http://g.i.ua?_url=http%3A%2F%2Fsmayliki.ru%2Fsmilie-868586727.html" rel="nofollow"><img src="http://s14.rimg.info/8f98a5e79d27cf9a7567a5c1cb54cd37.gif"></a><a target="_blank" href="http://g.i.ua?_url=http%3A%2F%2Fsmayliki.ru%2Fsmilie-584120391.html" rel="nofollow"><img src="http://s7.rimg.info/f7a44f1a62c499e06392b44273586e87.gif"></a><a target="_blank" href="http://g.i.ua?_url=http%3A%2F%2Fsmayliki.ru%2Fsmilie-736417767.html" rel="nofollow"><img src="http://s10.rimg.info/71753600ca0ad6b6fd80b4a6acb3c78a.gif"></a></div></div></div><br>&nbsp;<br>
<a href="http://blog.i.ua/user/2462182/1543148/?autoplay=1" target="_blank"><img src="//i.i.ua/i_sound.gif" width="14" height="14" border="0"></a> <a href="http://blog.i.ua/user/2462182/1543148/?autoplay=1" style="color: #556" target="_blank">Заметка со звуковым сопровождением04:00</a><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/2462182/1543148/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[vovchik@]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 18 Oct 2014 09:16:00 +0300</pubDate>
</item>

</channel>
</rss>
