Поки ми раділи звільненню Херсону, у Світі відбувалися і менш визначні події.

Наприклад, вкотре оскандалився авантюрист світового масштабу Ілон Нашевсе Маск.

Прагнучи легкого заробітку на свіжекупленому Twitter, він примусив платити $8 на місяць за “синю галочку” у цій соціальній мережі. Нарід почав обурюватися, адже усі звикли до халяви, а деякі компанії навіть вирішили призупинити рекламні витрати на Twitter. Але платити все ж почали. Аж раптом виявилося, що за 8 доларів «синього птаха» дають майже миттєво, тобто справжня верифікація не проводиться. А саме у цьому – підтвердженні ідентичності користувача – і полягає суть надання акаунту статусу «верифікований» (синя галка).

У тому ж тричі проклятому та тричі благословенному Фейсбуці «синього птаха» дають лише після того, як за окремою процедурою користувач відправляє скани свого ID (Identification document) – офіційного документу з фотографією. Потім перевірка триває кілька днів. І не факт, що дадуть. Але мало того, далеко не кожен може бути допущений до верифікації – потрібно відповідати певним критеріям, наприклад, бути знаменитістю, публічним діячем чи представляти бренд. І це безкоштовна послуга.

Після такого геніального маркетингового кроку у Твіттер можна було запросто купити за 8 доларів верифікований акаунт будь-якої відомої особи. Чим миттєво скористалися тисячі шахраїв, які назвалися іменами відомих брендів та знаменитостей. Одному фармацевтичному гіганту таке нововведення обійшлося у мінус 20 мільярдів доларів капіталізації після того, як хтось зареєстрував на її ім’я акаунт з «синью галкою» та написав «тепер інсулін безкоштовний».

Протягом дня «у Ілона Маска» зрозуміли, що лажанулися, синю галку за $8 прибрали, потім повернули, потім повідомили про «сірі галки» та статус «офіційного акаунта» – коротше, викручувалися як могли.

Але осадочек розміром із Еверест залишився. Нова мітла явно помела кудись не туди.

І ця історія нагадала мені не менш амбіційного, але просто дрібнішого українського авантюриста. Який теж «забув» про безпеку на користь «швидких перемог». Ну і шо, шо державні реєстри діряві, корумповані та погано захищені? Плюємо на це, але на виході з «недосконалих» реєстрів поставимо наш красивенький додаток, розроблений за чималі гроші платників податків.

І так, «роль кібербезпеки трохи перебільшена», «ми всіх звільнили, і все працювало два місяці», «в єтом кейсє Дії нєт». І ще «офіс простих реформ», ага.

От тільки сеньйор Маск робить свої помилки переважно за власні гроші, а не за кошти державного бюджету. Так, спричиняє своїми рішеннями коливання на ринках та нові напрямки шахрайства, але ніколи не примушував встановлювати свій додаток (наразі Твіттер) для отримання громадянами соціальних виплат, наприклад. І ніколи не був держчиновником чи політиком.

Україна буде вічно вдячна Ілону за Старлінки. Але історія з «синіми галками» – це таке собі щеплення від «окумирування».

Пан Маск відомий своїми вдалими проектами, але і невдалих у нього було чимало, не менше, ніж вдалих. Так само як і публічних висловлювань.

До чого це все.

Авантюристів національного та світового масштабу завжди вистачало. Вони були, вони є і вони завжди будуть. Просто слід пам’ятати про нерозумність створення собі кумирів. Не поспішати захлинатися в оваціях. Слухайте експертів, але експертів у відповідних галузях. Геній SM-маркетинга цілком може виявитися повним профаном у державному управлінні.

І не вірити на слово, як би переконливо воно не звучало, якщо це слово неможливо перевірити.

А «геніальність» винаходу завжди повинна пройти випробування часом. Тому що у складних проблем не буває простих рішень. Якщо це дійсно складні проблеми. І вони точно не вирішуються «закиданням грошима», «збільшенням кількості кіберцентрів», «на 100% моя людина».
У складних проблем – виключно складні рішення, на жаль.     Костянтин Корсун