Считаю, что новую крылатую ракету неограниченной дальности с ядерной энергетической установкой нужно назвать «Пиздец».
Это ёмкое слово отразит всё - и результат её применения, и радость наших лидеров от осознания её наличия, и количество потраченных средств, и реакцию широкой общественности на новость о её существовании, и то, что происходит в стране, и то, что происходит в мире. Плюс, с таким названием на Западе нас точно не обвинят в сексизме - у слова очень мощное женское начало.
О прилёте ракеты удобно оповещать наших «западных партнёров». Не нужно никаких длинных заявлений. Достаточно просто сказать: «Вам Пиздец». Можно в конце добавить «ребята».
А если ракеты, как считают некоторые эксперты, не существует, то слово «Пиздец» тоже подходит, просто надо его произносить с другой интонацией.

Олександр Щерба, посол України в Австрії:Розмовляю з австрійцем, який по лінії ЄС допомагає Україні з правовою реформою. Порядна людина. Досвідчена. Висока за ієрархією. Каже, «З вами українцями одне задоволення працювати». У мене починається нервовий кашель.
   А він продовжує. «Ось, для прикладу, приїжджаєш в... (називає одну із країн, де теж відбувається реформа судочинства) - так там на мене вовком дивляться. Мовляв, знов цей приїхав, реформи вимагатиме. А до вас в Україну приїжджаєш - навпаки, очі горять, є розуміння, що змінювати треба ВСЕ» (з чим цей австрієць, до речі не згоден). При цих словах кашель припиняється, я трохи веселішаю.
   А він далі говорить - мовляв, я ж до вас давно їжджу, можу порівнювати. Чотири роки тому таке враження було, що всі чиновники-юристи слово сказати бояться. А сьогодні - по-перше, тих хто тоді боявся, вже багатьох нема, а по-друге, хто на їх місце прийшли (нові судді та кандидати), зовсім інші. Ми, каже, професійну рекрутингову компанію найняли, вони їх з психологічної точки зору проаналізували - і знаєш що? - підходять, фердамте шайсе!»
  Тут я знову посумнішав. Чекай, кажу, та ми українці будь-якому психологу мізки запудримо, не кажучи про цього, як його... рекрутолога. А він просяяв і каже: я так і знав, що ти так скажеш! Але ж ми і громадянське суспільство підключили. А воно у вас зубасте. Якщо на когось є компромат - ми читаємо, скільки дач у тещі і скільки майбахів у тестя, і при відборі враховуємо! Ну і звичайно, каже, відбір же у прямому ефірі! Цей прямий ефір його взагалі доконав. Такого, каже, взагалі ніде у світі нема, щоб суддів у прямому ефірі з трансляцією онлайн відбирали. А ви собі дозволяєте!

Ех, сказав я йому, дорогий чоловіче: не читаєш ти українського інтернету. Не розумієш, що гірше ніж зараз, у нас ще ніколи не було. Власне, скільки себе пам’ятаю, у нас завжди «гірше, ніж зараз ще ніколи не було». І будь-хто, хто скаже зворотнє - або злодій, або запроданець. Як написав один мудрий добродій в коментарі на Твіттері, «та обставина, що в 2017 році Австрію відвідало 116 тисяч українських туристів (себто на 13% більше ніж минулоріч) свідчить лише про одне: про зростання в Україні кількості злодіїв».