— Я проти корупції, але кума не чіпайте, бо він рішає. Я проти грабежу, але дайте мені спокійно мити бурштин, красти ліс, возити контрабанду, уникати сплати податків.
Коло замкнулося.
Тепер ще один важливий момент.
Уявіть собі містечко. Тисяч на 30 жителів. Корумповані чиновники, які щомісяця беруть півмільйона гривень хабарів.
І поряд 1 тисячу (насправді більше) "прастих" людей, які щосили уникають податків. Хай на 1 000 в місяць. Виходить мільйон. Тобто "народна" корупція наносить не меншої шкоди, ніж "державна". Ви думаєте це може закінчитись чимось добрим?
Ще раз повторю - нас більше, тому ініціатива розірвання цього ганебного "договору" повинна виходити від нас, але для цього ми самі повинні відкликати свій підпис під цим "документом". Чи готове суспільство до цього? Це вже інше, набагато складніше питання.
Р.С. Чому я так ненавиджу наших "антикорупціонерів"? Напевно тому, що сьогодні вони є найбільш яскравим і ганебним уособленням корупції в Україні.
Іван Виговський