За чим я насправді сумую?

 Sergii Iesipov Я сумую за тим лютим 2014 року. За тим відчуттям скорої весни, відродження, оновлення.
Це п‘янке відчуття, коли ми гнали - а вони бігли. В Жулянах і Борисполі, тягнучі за собою свої чемодани з лайном. Усіх своїх повій і кухарок і пухких виблядків. Коли вони зносили прикордонників і рамки, коли земля горіла у них під ногами.
І коли вся Країна ногою вибивала двері в їхні хонки, і замки за високими парканами, набиті яскравим і безглуздим барахлом. Коли весь світ бачив їхне жлобство, рагульство і несмак. І дивувався, як ці упирі взагалі могли чимось керувати?
Це були часи їхнього страху і нашої Перемоги. Веселі були часи.
Я знаю, що і зараз ці портнови, азірови і клименки нікому не потрібні і не цікаві. Це чергові говорящі дупи - вони вже подохли, доїдаючи крихти з московських барських столів, пропиваючи і пронюхуючи останні наворовані.
Як подохли і всі ті недолугі посіпаки, які організовують всі ці «інтерв‘ю» за 30 смердючих срібляників, які їм ще стануть поперек горла. Як і всім тим, хто зараз приплясує «висловлюючи підтримку».
Це вже нічого насправді не змінить, це все одно агонія.
Караван не просто іде - летить на космічних швидкостях.
Прикро просто, що вони перестали вже боятись. Дарма вони перестали боятись.

Аллан Левітов: Официальный статус отношений
Немногие поняли, что на самом деле произошло с появлением (одного из мерзейших и опаснейших соратников Яныка) Портнова в эфире "оппозиционного" телеканала ZiK - и либо одобрение (как сделал Корбан) либо скромное молчание по данному поводу со стороны как "зрады" так и "свободной" и "независимой" прессы.
А на самом деле осуществлен ПЕРЕХОД отношений сообщества "зрады" (и медиабл@дей пророков их) с "реваншистами" (друзьями вована) на новый, практически официальный уровень.
Это, знаете, как в отношениях в браке. Сначала у дамы появляется любовник, но она старательно это скрывает:
"Это просто коллега по работе подвез меня домой. Это просто звонил знакомый. Я люблю только тебя - а всю ночь я провела у подруги".
А потом этак - бац! "Ну, да, у меня любовник. И чо?"

 Serg Marco: Я позавчера очередную зраду пропустил. Ну как пропустил, она сама возникла, сама обросла воющими хомячками и сама же и загнулась.
В двух словах, в СМИ было приведено вырезка из интервью Пескова где он заявил что Путин и Порошенко встречаются тайно.
Смотрите. Есть Песков. Есть Цеголко. Есть Путин, есть Порох.
Путин – враг. Песков – это представитель врага (и да, тоже враг).
Вас вообще должно волновать что там брякнул враг? Да по сути вам должно быть посрать на все что вякает из запоребрика.
Окей, вам не нравится Порох. Пусть так. Но Порох при всем негативе к нему – он наш сукин сын. Он не враг. Он наш сукин сын которому мы напихаем сами в случае чего, без какого то запоребрика. А Путин – враг. И его, и Пескова, и других путинских посипак мы будем слушать в последнюю очередь.
Так что запомните пожалуйста этот алгоритм. Путин враг. Порох – наш сукин сын. И никак не наоборот.