Ах, какая била дєржава!

Вовчик Сірий:   Всі тут пишуть за Союз і я напишу, чо уж там в стороні стояти. Не знаю на що ті люди нарікають. Прекрасна країна була

Бува вийдеш з утра, годині так в четвертій - і в чергу. Час стоїш, два стоїш, з людьми общаєшся. Про космонавтику напрімєр, про Лєонова нашого. Перший жеж у відкритий космос вийшов, в безвоздушний просторі флаг наш красний рукою желізною утвердив. А в Америці тій один капіталізм і Анджелу Девіс судять. А совхоз імені Кунанбаєва більше надоїв за год дає чим весь Люксембург, в Правді вчора припечатали. Ганна Івановна ось мужа вернула. До любовниці втік, а вона в парторганізацію заявлєніє. На колінах приповз паскуда.

А за три часа масло кінчається за три бабки до тебе. Чєртихаєшся ото, а потім згадуєш шо од нього товстіють і серце болить, сам Брєжнєв, кажуть, грудкою подавився і вмер. І біжиш за молоком занімать. Чи за портвейном три сімьорки. Хороший портвейн, в Ялті його з одною дурою якось роздавили.

А з очєрєді в школу. Тому шо комсомолець, піонервожатий і політінформацію вести мус. Зайдеш, сігарєти Космос у піонерів одбереш і лекцію читаєш. Про Павку Корчагіна. Чи про Сашу Ковальова. А потом усім класом до стоматолога, пломби ставить. Без наркоза. Зато Ільїч з портрета на стіні дивиться. Лукаво так, зі смішинкою, але строго. Дивись, мол, піонер, Сєрьожа Тюлєнін фашистам ні слова не сказав, а ти од глупої бормашинки кричать будеш? І держиться піонер, тільки кров глота і сльози облизує.

А додому вернешся і співать хочеться. Прівольно в страні совєтській жити, досуг свій різноманітний збавляти. Хочеш - телевізор дивись. Кіно всяке разне про велику отєчєствєнну. Або про колхоз. Або про колхозніків на великій отєчєствєнній. Концерти дають разні - Кадишева там, Карел Готт і краснознамьонний хор ветеранів. Мультіки аж на 10 мінут на вечір, якшо єбучим дідом Панасом не переб'ють. Ілі в кіно піти, там якраз Зіту і Гіту завезли. Красіво і по багатому, в нас так ше не вміють.

А вечером бува постукають до тебе гражданє в сірих костюмах і спитають сурово:
- Ви Петров?
А ти такий радостний:
- Нє, Петров напроти. Якраз додому вернувся.

І весь день ходиш, радуєшся. Шо ловлять таки у нас шпіонів і врєдітєлів. Ну і шо не за тобою прийшли звісно.
І всю цю розкіш у нас відібрала оця паскудна незалежність.

Я, кохані мої зайчики, не знаю чи є бог. В радянській школі нам казали що нема, а найкраща у світі безплатна освіта ніколи ні в чому не помилялася.

Але мені нестерпно жити з думкою, що люди, котрі ниють, як зараз усе ху*ово не опиняться посмертно в Радянському Союзі. І не переконаються в тому, що це була найкраща країна на світі.