Поряд у далечині
- 26.04.11, 13:23
Я кохаю тебе. Вже без надриву, без страху, без болю. Просто кохаю. Град припинився у моїй душі, накрапає тихий дощик, настільки легкий, що часом я змушую себе його не відчувати. Я все ще ховаюсь під твоєю парасолькою. Краплини стікають по її прозорим краям, як сльози на моєму обличчі: без зайвих слів, нічого не маючи на увазі, тихо, із ледь помітним здриганням вологих повік.
Я більше не тримаю зла, на відчуваю ненависті, але на ковдру байдужості досі не вистачає грошей. Я відпустила… Ти не мій, серце усвідомило набагато пізніше за мозок. Та не стирай пам’ять, бо це лише наївні спроби перефарбувати траву у синій колір, здійснити подорож на край світу, смакувати полиновими льодяниками.
Відчувай, благаю, не цурайся емоцій, не відмовляйся від себе, я знаю тебе, хоч ти заховався так далеко. Твоя дорога звернула в інший бік, а я полетіла у височінь, раз по раз схиляючи погляд до тебе. Коли піде дощ, знай, я тебе згадала…
Я буду поряд щораз як ти захочеш. І нехай це лише слова, вони переллються музикою мого життя, відбиваючи яскраві ноти на струнах твого теперішнього. Поверни моє крило, бо з одним я постійно падаю, відпусти, я тобі вжене належу… Люблю час, бо він змінюється, люблю зірки, бо вони не гаснуть, люблю квітку, бо вона відроджується.
Засинай, мій любий, місяць зайняв варту, змикай оченята, віддайся таємності, не бійся невідомості, тепер вона твоя берегиня. А я… Мене ти пам’ятай, але не згадуй більше, не повертайся у думках, не сердься, не прощай, крокуй далі. Просто знай, хтось завжди виглядатиме тебе у білих хмарах.
Коментарі
Гість: писецПолный
126.04.11, 13:30
Я кохаю тебе. Вже без надриву, без страху, без болю
а че сразу так нельзя было любить???
Tustusya
226.04.11, 14:02Відповідь на 1 від Гість: писецПолный
Хм... Страх був, бо боялася втратити. Біль, бо розуміла, що однієї на двох мене не вистачає. Надрив, бо вірила, що моя уява здатна замінити реальність. Не було простого, тихого, звичайного кохання, яке не намагається нікого змінити і перемалювати.
Тепер неважливо де людина і з ким, нічого не змінить того, що я її кохаю. 
Гість: писецПолный
326.04.11, 14:12Відповідь на 2 від Tustusya
неважливо де людина і з ким, нічого не змінить того, що я її кохаю.
красивая любовь.
мне иногда странно становится... ну почему - ведь люди живы, сейчас трудно кого-то потерять из вида, или связь с ним, а бывает просто мы сами выстраиваем невидимые стены - и они сильнее настоящих железобетонных стен - ведь те хоть разломать можно...
Tustusya
426.04.11, 14:15Відповідь на 3 від Гість: писецПолный
бывает просто мы сами выстраиваем невидимые стены - и они сильнее настоящих железобетонных стен
Це сумно, але без цього ми не були б людьми... 
Люди взагалі дивні істоти. Вони ладні запевнити себе в тому, чого нема, або заперечити те, що є насправді, бо зараз вважають, що таким чином буде краще.
Гість: писецПолный
526.04.11, 14:28Відповідь на 4 від Tustusya
дійсно.
а я бажаю вам любити, але й пізнати земне щастя - нехай такій людині буде даровано безцінне!!!!
Tustusya
626.04.11, 14:37Відповідь на 5 від Гість: писецПолный
Дякую! З такими людьми, як ви, розумієш, що не все втрачено!
Гість: Moren@
726.04.11, 15:08Відповідь на 2 від Tustusya
Tustusya
826.04.11, 15:22Відповідь на 7 від Гість: Moren@
Якраз швидко перегорає те, що занадто яскраво спалахнуло!
Ну це я зробила такий висновок... Хоча, звісно, кидатися у вир з головою набагато цікавіше, потім щоправда боляче, і от незрозуміло, чи воно того варто... 
Гість: Moren@
926.04.11, 15:26Відповідь на 8 від Tustusya
Мені не було боляче,в мене,мабуть,в мізках переплутаний центр страждання з центром задоволення.
Tustusya
1026.04.11, 15:29Відповідь на 9 від Гість: Moren@