Пазли...

***
Ми довго намагались зрозуміти власну справжність,

пила холодний чай, ти грався бісером думок,

Сполохані обличчя не сховають вашу заздрість.

Лякатися майбутнього, коли до нього крок ...


Можливо нам ніколи вже не стати цільним пазлом,

І Джолі з юним Піттом ідеал на всі часи.

пила холодний чай я, а ти - .. повільно гас лиш,

Як солодко стає від передсмертної краси ....


Самі на цілий світ, на весь забутий космос,

Заховані під ковдру почуттів....

Боятися так ніжно... це твій таємний фокус,
Ти тільки так .. зі мною... трохи ... вмів.




А ти мене спитай, не бійся, не кусаюсь...

Обійми мої й досі ще для тебе як стіна...

На жаль скороминущість моя мене вбиває,

Це швидше станеться, ніж станусь в світі я ....


Буває так незручно, так важко пояснити,

Де спокій мій береться, а де сховався твій ...

Закрий за мною двері, і спробуй час спинити,

Вдивляйся в мої очі, схопись за погляд мій

І хай цей світ відкриє... всі вікна нам відкриє!..

Я так втомилася від безцільності цих стін...

Від долі на краю, від прірви і безсилля,

Моя скороминущість ... З твоїх тонких обійм ...


І там де в інших цукор, у мене просто сіль ....

Це смішно, але вкотре ... приємний нам цей біль .