для чого?

Чи задумувались ви колись над тим, наскільки ви любите себе, чи здатні ви йти на поступки, чи готові жертвувати чимось заради інших?

Для чого чи для кого ми живемо? Хто наші друзі і як зберегти дружні та хороші стосунки з тими, хто нам дорогий?

На перший погляд здається, що все елементарно, але це не зовсім так.

А на що ми самі готові, заради інших? Чи готові ми поступитись, віддати щось, не чекаючи отримати те саме, чи навіть більше у відповідь?!

Дехто здатен пожертвувати всім, заради когось, здатен терпіти знущання, біль, здатен на самопожертву, може вибачити зраду, обман та несправедливість. Але це, на жаль, мало хто здатен оцінити. А хтось не може просто вибачити, просто поступитись, просто промовчати, бо це - «приниження». Це і є егоїзм, самолюбство, яке недопустиме у будь-яких стосунках. Банально, але чиста правда.

Потрібно навчитись знаходити своє щастя у щасті інших. Хіба не приємно, коли рідні та дорогі тобі люди щиро посміхаються, мають гарний настрій, коли вони щасливі і вдячні тобі за те, що ти просто даруєш їм себе кожного дня.

Просто йти вулицею і посміхнутись незнайомцеві, що йде напроти. нехай це буде дитина, старенька бабуся чи дідусь, юна дівчина чи хлопець. Це не важливо, адже одна посмішка, один ласкавий погляд, одне ласкаве слово може витягнути з безодні суму, врятувати, допомогти.

Люди створені один для одного. Хтось може погодитись, хтось може заперечити, але неможливо жити інакше.

Любити – ось головне. Любити і бути закоханим у свою любов… А ще – крапелька віри, віри в людину, якій належить твоя душа та серце.