Є сайт Департаменту ДАІ МВС України. В ньому є адреса зворотнього зв'язку. В мене були й раніше питання щодо безпеки руху в моєму місті, але коли я передивився відео користувача претендент - я не зміг стояти осторонь цього. Тому цікавим мені здалося перевірити, як працює система. Відправив листа. Почекаємо, чи буде відповідь, і якою вона буде... Текст листа приводжу нижче.

Вважаю необхідним широке обговорення таких подій для того, щоб на дорогах не було свавілля, та роль співробітників ДАІ була дійсно у забезпеченні безпеки руху, а не... ну, не хочу поки що речі називати своїми іменами. Можливо, я помиляюся? Якщо вважатимете за потрібне, попрошу поширити цю замітку для того, щоб вона могла досягти своєї мети - зробити гласною цю проблему та інші схожі проблеми. Щоб не дати їх замовчати.

Добридень, шановне панство!

Я тільки що передивився ролик http://blog.i.ua/community/662/603977/ та був вражений. Чи знайомий департамент ДАІ з цим відео? Чи зроблені висновки та вжиті заходи стосовно цієї події? Сподіваюся на відповідь, бо розраховую цю подію та наявність Вашої відповіді обговорювати в засобах масової інформації та в блогах.

А також хотів би звернути Вашу увагу на стан дорожнього руху в місті Кіровограді. По-перше, на більшості перехресть Кіровограда не встановлено знаку 2.4 "Головна дорога". Тобто, на другорядних дорогах знак 2.1 "Надати дорогу" - є, а знаку 2.4 на головній дорозі немає. Що створює хибний стереотип у водіїв Кіровограда - за відсутності знаків пріоритету - дорога руху вважається головною. Це суперечить вимогам правил дорожнього руху, але робить дорожній рух в Кіровограді небезпечним.

Прошу звернути увагу на неадекватність знаків пріоритету на колу, який іде по площі Богдана Хмельницького в Кіровограді. При в'їзді на цю площу всі дороги позначені знаком 2.1 "Дати дорогу", причому немає таблички 7.8 "Напрямок головної дороги" - що дезорієнтує водія.

Вже другий тиждень, як мінімум не працюють зелені сигнали світлофора на перехресті вулиць "Преображенська" та "Карла Маркса". Це центр міста з дуже інтенсивним рухом. Через дезорієнтацію, яку це викликає, створюються затори на перехресті. Регулярно там стоять наряди ДАІ, але ознак вирішення проблеми за цей час немає. Що вказує на те, що співробітники ДАІ не вважають за необхідне забезпечувати безпеку руху в цьому районі. Виникає питання - з якою метою там знаходяться співробітники ДАІ?

Ще один момент, якщо можна. Наболіло. В тій сумнозвісній площі Богдана Хмельницького, якщо рухатися до центру міста - стоїть рекламний щит, який транслює рекламне відео. Воно яскраве, що обмежує обзорність для водія, дуже погано видно пішохідний перехід, який знаходиться напроти цього відео-щита в темну пору доби. Відповідно, можна не помітити пішохода, який буде проходити проїзну частину та матиме перевагу в русі. Як на Вашу думку, чи не треба дорожнім службам, обласному департаменту ДАІ вжити заходів по усуненню цього чинника, який робить цю ділянку дороги небезпечною як для водіїв, так і для пішоходів?

Дуже сподіваюся на Вашу відповідь. За відсутності відповіді буду вимушений писати до центральних органів влади - Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України та апарату Верховної Ради України. Але думаю, що питання, які я підняв важливі не тільки для водіїв, але й для служби Державної Автомобільної Інспекції. Сподіваюся на Ваше розуміння та дуже чекаю Вашої відповіді.

--
З повагою, Андрій,
м. Кіровоград.

http://news.rambler.ru/8473152/

Цікаво. Особливо вразило мене це: "Кроме того, технические службы ФСБ и МВД осуществляют мониторинг
социальных сетей Рунета на предмет выявления пользователей, которые
распространяют провокационные слухи, связанные с последними событиями в
Москве."

Принаймні, спец. служби сусідів чесно попереджають про слідкування...

Була в мене хвора. Ні, не так. Ми якось здружилися за час, поки були знайомі, тому просто хворою я її також не можу назвати. Навіть, коли я перейшов на іншу роботу (а разом з цим на іншу спеціальність) - ми все одно достатньо регулярно передзвонювалися а потім ще й переписувалися, коли вона стала користуватися інтернетом. Трохи не дожила вона до свого 29-річчя...

Так ось, пишу про що. Вона була суто російськомовна. Якусь частину свого життя вона взагалі прожила в Монголії. Ну, не знала вона до путя української. А от коли Анюта стала користуватися інтернетом, тоді вона від мене стала отримувати листи українською. Бо свого часу я на українську письмову перейшов та пишу в основному нею (за винятком тих випадків, коли спілкуюся з людьми, які однозначно українську не можуть зрозуміти - це, найчастіше, жителі Росії). Одного разу серед інших слів, які я отримав від Анюти листом, я прочитав наступне:

"Иногда ловлю себя на мысли, что думаю на украинском языке..."

От і слухай тепер про тих нещасних, хто не може чути в Україні українську мову! Я в існування мовного питання тепер зовсім не вірю! Якщо людина нормальна, то вона нормально сприймає й нашу мову. Анюта це також довела...

Просто дуже сподобалося... Як побачив, вирішив, що треба поділитися. Як для мене - вершина думки Михайла Жванецького - це зміст радянської влади (до якої прагне зараз, на жаль, і український народ, якщо вірити цім всім виборам) - "Ой, вы приказали то, что мы хотим!!!".   Думаю, що варто це подивитися та подумати.

Гарний радянський фільм "Офіцери". Про подвиг радянських людей, героїв. Про життя у війні. З великими акторами. Ще чорно-білий... Але коли я почав читати "Офіцери" Бориса Васільєва, я не міг згадати багато чого з написаного в романі. Розумію, що цензура тоді була не жартівливою. Але думаю, що всім, хто любить та пам'ятає цей фільм варто й прочитати роман. Це доповнює. Знайти його в мережі не важко, думаю... Принаймні мені яндекс дав декілька посилань, з яких я помітив такі:

http://webreading.ru/prose_/prose_classic/boris-vasilev-oficeri.html
http://bookz.ru/dl2.php?id=41489&t=z&g=41&f=vasiljev_boris07&a_id=267


А приклад не побаченого в кіно я наведу, користуючись тим копіпастом, який всі критикують . Ну все одно, не напишу я краще за Бориса Васільєва. А тим, хто сумує за минулим - варто почитати великого письменника. Це також варто пам'ятати.

Це лише один приклад... Там ще багато чого написано...


Стояла осень, и в маленьком городском сквере печально шуршали под ногами листья. По аллее шли две матери: санитарка и студентка одного института.
— Наши дети дружат три года, — говорила безулыбчивая мать девочки. — Сначала мне казалось, что это — детская блажь...
— Думаю, ваши опасения абсолютно беспочвенны, — неприязненно перебила Люба.
— Напротив, Любовь Андреевна, я очень рада. Право, очень. Маша воспитывается без отца, ей просто необходим друг, советник, рыцарь, наконец.
— Господи, какая я ревнивая дура! — улыбнулась Люба. — Мне показалось, что вы не доверяете этой дружбе. А ведь мой Егор — Трофимов, это совершенно особая порода. Они не умеют объясняться в любви, не дарят цветов, забывают о ваших днях рождения, но... Знаете, сколько раз мой Егор приходил домой с разбитым носом?
— Я знаю, сколько раз моя Маша возвращалась счастливой. И вот как раз об этом, об их счастье я и хотела бы поговорить...
Безулыбчивая санитарка вдруг оглянулась и замолчала. Какая-то мужская фигура мелькнула на пустынной аллее. Очень похожая на институтского преподавателя.
— Как отвратительно, — брезгливо и одновременно с этим устало сказала мать девочки. — Как отвратительно, когда бывшие сослуживцы добровольно следят за каждым вашим шагом. Это преподаватель с кафедры марксизма-ленинизма, когда-то он очень любил бывать у нас дома. Не оглядывайтесь, Любовь Андреевна, вам еще предстоит сдавать ему экзамен. Давайте сядем на ту скамью, к ней ему подползти будет затруднительно.
Они прошли на открыто стоящую скамейку и сели. И пока шли к ней, Люба искоса смотрела на санитарку из собственного института, потом спросила:
— Кто вы, Анна...
— Васильевна. Сначала о детях, это важнее. Дети — самое главное. Переведите сына в другую школу, Любовь Андреевна.
— По какой причине?
— Я — жена врага народа. По всей вероятности, вдова, но они молчат. А Маша, следовательно, дочь этого врага.
Она замолчала, но, поскольку Люба молчала тоже, тихо заговорила вновь:
— Странно, что нас до сих пор не арестовали. И даже позволили жить в одной из комнат нашей прежней квартиры. И даже, представьте себе, позволили работать в том же институте, в котором мы работали вместе с ним.
— Профессор Юркевич?
— Полагаю, что теперь вы переведете сына в другую школу.
Анна Васильевна встала, намереваясь уйти, но Люба удержала ее, усадив чуть ли не силой.
— Подождите, Анна Васильевна, подождите. Я глубоко благодарна вам за откровенность, но прошу выслушать и меня. Я не только жена офицера, но и дочь офицера. А мой Егор не только сын офицера, но и внук офицера и даже правнук, насколько мне известно. И вы предлагаете воспитать из него трусливого мещанина? Угодливого обывателя?
— Да представляете ли вы, Любовь Андреевна, что происходит в стране?
— Я не судья моей стране, но я судья себе самой. Честь офицера — выше собственного благополучия, выше самой жизни. Вот что я хочу вложить в моего сына. А вы предлагаете обратное. Да разве Егор простит себе, что струсил и предал свою первую любовь? Ни Егор, ни Маша не простят нам с вами этого никогда. Никогда!
— Но для их же спасения...
— Их спасение в любви, Анна Васильевна. Вы же интеллигентная женщина, доцент и кандидат медицинских наук...
— Бывший... — странным, дрожащим шепотом произнесла вдруг санитарка медицинского института.
Лицо ее задрожало беспомощно и жалко, и годами сдерживаемые слезы наконец-то хлынули из глаз. Люба прижала к груди ее голову, гладила по плечам и тихо шептала:
— Поплачь. Поплачь, легче станет.

Ось, випадково натрапив на диск групи Jazzex... Називається "Bee Jazzex", якщо не помилився я з цим оформленням. Я й не зрозумів, чи існує група досі, чи ні, дізнався тільки по сайтам, що засновник Jazzex заснував також "Mansound"... Шкода, що такої музики мало, що з нею познайомишся хіба що випадково... Але, можливо, комусь також сподобається ось таке бачення "Щедрівки", тож послухайте.

Ось чого не розумію... Це в Кіровограді. Перед дитячою обласною лікарнею в лютому-березні цього року встановили знак платної стоянки. І тепер там ходять люди в уніформі та збирають гроші за стоянку... Можливо я не правий, але по датам сходиться з тим, як ми отримали нову владу. Але нехай, можливо, це ні при чому тут... Але ось такі прояву бізнесу та першочерговості грошей, коли міська влада збирає гроші з батьків, які привезли хвору дитину?!... Чи це я чогось не розумію? Чи так треба? Люди, а в інших містах - таке саме твориться? Чи це тільки в місті святої Єлисавети додумалися збирати податі з батьків хворих дітей?

P.S. Мені все одно, я місцевий. Але я уявляю собі, як батьки вмовили когось в селі, щоб довіз дитину до Кіровограда в обласну лікарню, заплатили за це скільки могли, а з водія ще в самому Кіровограді вимагають гроші! Блін, як не крути, а фігня виходить...

Просто гарна пісня. Вирішив, що хто ще її не чув - варто було б послухати. Текст пісні (далі буде копі-паст, вибачайте вже ревнивці авторських текстів ): Вирішив власне життя привести до ладу - Буду балотуватися в президентську владу. А чом би й ні? Кожному дорога відкрита До, так би мовити, державного корита. Мої руки нічого не крали, тіло моє не сиділо, А якщо і сиділо, то яке кому діло? Назбираю грошей, куплю індульгенцію - І запишуся до еліти, богеми чи інтелігенції. Вивчу гарну промову, відрепетирую міміку, У власну риторику вплету критику та лірику. Говоритиму про народ, про владу, про Україну-неньку, Тим часом підберу собі костюмчик гарненький. Народу все одно – кандидати порожні чи повні, Важливо не те, що всередині, а те, що зовні. Очі мої – чисті й невинні, обличчя – просте, От тільки шкода, що коса не росте…

Громадяни України, користуйтесь моментом - Виберіть мене своїм Президентом! А щоб уберегтися від верховної зради, Дозвольте мені узурпувати владу…

Для початку знайду собі олігарха – Нехай профінансує майбутнього монарха. Найму консультантом якогось закордонного вар’ята І почну боротьбу за прихильність електорату. Бідним пообіцяю, що зроблю всіх багатими, Багатим поклянусь, що їх не чіпатиму. І під прапором помаранчево-червоно-біло-синім Відправлюся у тривале турне по країні. На Сході розповідатиму, що западенці – фашисти, Захід переконаю, що всі східняки – комуністи. А коли Схід та Захід зіштовхну лобами, Зганяю на поклон до бараку Обами. Зовнішня політика нескладна, по суті, Тому зганяю на поклон ще й до Мєдвєдєва і Путіна. Коротше, ні ідеї, ні ідеології, А бруд і брехню назву політтехнологіями…

Громадяни України, користуйтесь моментом - Виберіть мене своїм Президентом! А щоб уберегтися від верховної зради, Дозвольте мені узурпувати владу…

Передвиборчу кампанію проведу максимально серйозно За мене проголосують майже одноголосно! Служитиму народу вірою і правдою, А відповідальність ділитиму між Кабміном та Радою. Все накра… зароблене запишу на маму, А маму, про всяк випадок, відправлю в Панаму. Всю рідню забезпечу, всім друзям віддячу, Ну й собі зароблю – на пенсію і дачу…

Громадяни України, користуйтесь моментом - Виберіть мене своїм Президентом! А щоб уберегтися від верховної зради, Дозвольте мені узурпувати владу…

http://sashko.com.ua/2009/10/pryvit/

P.S. З наступаючим святом, Днем Незалежності України, усіх!