http://society.lb.ua/accidents/2013/07/01/209666_sud_arestoval.html але ж

http://society.lb.ua/accidents/2013/07/02/210222_vradievke_primenili.html

http://society.lb.ua/accidents/2013/07/03/210442_mvd_otkrilo_delo_nochnoy_pogrom.html?utm_source=iua&utm_medium=link&utm_campaign=mainp http://blogs.lb.ua/maks_levin/210228_vradiivka_menti_snimali_mobilki.html http://www.pravda.com.ua/news/2013/07/3/6993525/ http://blogs.lb.ua/nataliya_tchermalykh/209782_prestuplenie_kasaetsya.html

Приєднатися до події

Невже є хтось, хто сам не голосував би за такого мера?

Щодня на місті роботи, намагаючись якнайкраще виконати свій громадський обов’язок.

Дружньо налаштований мер перевіряє, як працюють його підлеглі.

Скромний, без дорогущих забаганок, не схильний влаштовувати дорогезні бенкети чи будувати собі вілли, або «дерибанити» найкращі землі тощо.

Відповідальний мер щодня без тіні байдужості обходить містечко.

Приємної зовнішності, не бундючний, щиро товариський і приємний у спілкуванні.

Невже є хтось, хто сам не голосував би за такого мера?

• Так!: 100%, 9 голосов
• Ні, я проти пухнастих.: 0%, 0 голосов
• Я поки що «у роздумах», можливо.: 0%, 0 голосов
• Інше (дописати Ваш варіант): 0%, 0 голосов

Когось цікавить інтелектуальне телебачення? 

«Прямим текстом» від 8 грудня 2011р./ 21:50:00 - 23:30:00

«…Європа об’єдналася на принципі "ніколи більше"... »

«…Яким чином "війну пам’яті" можна остудити?... »

«…Ми ВЖЕ заплатили величезну ціну»

«…Хай розквітають різні квіти...... »

тощо 

• коли мене завжди і скрізь підтримує: 0%, 0 голосов
• коли ми завжди і скрізь намагаємося підтримувати один одного: 71%, 5 голосов
• коли мені з ним (нею) весело і цікаво: 0%, 0 голосов
• коли мене не напружує, спілкується, коли мені зручно, щоб мені було не нудно: 0%, 0 голосов
• інше (прошу дописати, якщо маєте ще варіанти): 29%, 2 голоса

А дехто скаже, що має безліч знайомих (серед них є гарні знайомі), але друзів не має.

Кожен з нас може з ними погоджуватися чи не погоджуватися і навіть засуджувати якийсь з висловів, бо той вислів чомусь комусь з нас не подобається…

 Але ж то так у людини є, це так люди висловлюються, а люди різні!

 Однак, висловлюватися все ж треба. Хоча б для того, щоб звикли, що є і така точка зору, що не єдиний погляд є вірним.

 Ось так вийшло у інтернет-бабусі:

Один з онуків все ж найулюбленіший і потребує її уваги (бабуся це відчуває) більше за інших!

Бабусі не всі, хто називають себе його друзями, подобаються! Деяким вона не довіряє зовсім!

А тому бабуся спробує додати наступне:

1) ось це повідомлення (прошу, прочитайте вище і нижче :)

2) попередження щодо сайту, звідки старенькій робили спроби понакидати вірусів, коли вона там реєструвалася, щоб голосувати за улюбленого онука

3) таку собі спробу перевірити, скільки у неї друзів тут

4) ну, ще одне опитування

--------------------------------------

2) раніше інтернет-бабуся просила проголосувати за улюбленого онука на сайті:http://bestactor.ru/Moiseev-Boris

…бо ніби цей сайт почав поводитися більш політ-коректно, ніж раніше, тобто

раніше, після того, як вона реєструвалася й «заходила», щоб проголосувати за онука,  з сайтика (мала можливість перевіряти, з нього!) до старенької у компа сунули віруси :(

 Інтернет-бабуся перестала заходити на цей сайт, але цей сайт почав надавати можливість голосувати без реєстрації! «Виправився!» - подумала бабуся і знову почала голосувати, переводячи інколи на це навіть свої смішні гроші…

Але ж тепер знову сайти вимагає заходити, щоб голосувати, лише після реєстрації! Чого б це? Тому інтернет-бабуся вважає за необхідне розповісти про свій неприємний досвід і більше не закликає голосувати з цього сайту :(

3) Однак, дуже хочеться хоч якось підтримати улюбленого коханого онука! Він такий добрий, такий талановитий! Він дарує таке чудове неповторне виконання пісень для інтернет-бабусі (і для всіх, хто вміє його слухати …і вміє милуватися на справжній талант!)

http://www.youtube.com/watch?v=NLXxaU30Ezk&feature=related

Прошу завітати на youtube.com! 

Інтернет-бабуся  дуже просить заходити ось на ці посилання й понатискати на піднятого пальчика («лайкнути»)

 Він зробив ще новий варіант виконання цієї пісні (!):

http://www.youtube.com/watch?v=QGk0JPIz25Y

 Тут він такий жартівник (!), такий пустунчик (!):

http://www.youtube.com/watch?v=Ty0J993cpfo

 А це був один з моїх улюблених записів:

http://www.youtube.com/watch?v=dEynhWNfGiw

І цей також:

http://www.youtube.com/watch?v=QnO7eXwr58E

Старенька подивилася, скільки тут проголосували на цей момент, старенька знає, скільки тут (на цьому сайті) зараховано як її друзі (і намагається, як може, коли до неї звертаються, їх підтримувати :)

Тому ніби через кілька днів кількість «лайків» біля згаданих посилань має зменшитися на ту ж кількість, що є у неї тут друзів? Ну, навіть, якщо не враховувати, що хтось ще «не з друзів» голосував там також.

Чомусь не всі полюбляють «лайкати» під піснями, які послухали та відчули після них певні емоції… (не обов’язково веселі, але людські, людяні)

Я це перевіряла, так є.

Мені це не подобається.

Тому що треба не лише брати, а й хоч інколи хоч трохи віддавати тим, хто несе для нас добро, хто намагається зробити цей світ хоч трохи більш людяним!

4) тепер до опитування

• А) якщо людина називає себе другом, то це справжній друг: 0%, 0 голосов
• Б) дуже не просто розібратися у людських стосунках, тому до друзів зараховувати: 0%, 0 голосов
• В) не всі, хто говорять, що вони друзі і що тебе підтримують, роблять це у дійсн: 25%, 1 голос
• Г) треба враховувати «перевірку часом»: якщо людина підтримує тебе, то це друг: 50%, 2 голоса
• Д) треба намагатися робити гарні вчинки для тих, хто називає себе другом: 25%, 1 голос

І тому надзвичайно неприємно вражає, коли, характеризуючи таких акторів відомі журналісти звертають особливу увагу не на ще більш високий рівень філігранної гри, а на… «зайві сантиметри на талії» («чи це не початок ожиріння!», «ми помітили, що він/вона ніби вже не у такій формі» – …та він/вона у найкращої акторської формі, бо здатен передавати такі відтінки почуттів,  які більшість не здатна й сприйняти!)

 І вийшло, що ніби лише це вони помічали, коли дивилися фільми, де грав Дензел Вашингтон!

Щодо більшості кінообразів, створених Дензелом Вашингтоном, то про таких говорять: «це справжній чоловік», «стриманий і не багатослівний», «сильний і вольовий» і т. ін. А такі кіногерої у свідомості американців здебільшого мають бути лише «у гарній спортивній формі» і «без зайвих сантиметрів на талії», бо лише це для представників маскультури найперше «впадає у вічі» і найпершим береться до уваги.              Можливо тому про більшість американської кінопродукції також говорять, що це все професійно зроблене, але надзвичайно примітивне не цікаве і пласке?

Але ж там завжди були (і ще є) актори, які, кого б не грали, створювали  такі багатошарові складні кінообрази, що можна лише дивуватися (і додавати, що їх потенціал аж ніяк не міг повністю використатися у більшості фільмів, у яких вони змушені були грати).

 Саме як такий актор мав би й сприйматися Дензел Вашингтон, щоб справжні «кіногурмани» розглядали численні деталі і акторські знахідки, підкресливши, що своєю працею він збагатив досвід світового кіномистецтва.

Наприклад, як він зіграв у трилері з елементами фантастики (спецслужби робили експерименти, щоб  використовувати «двійника» людини) надзвичайно відповідального, лаконічного у жестах навченого опановувати себе і розмовляти з людьми в екстремальних обставинах службовця, який намагається не допустити терористичного акту!                Щосекунди там такі події!       Ті події, як і поведінку людей, важко передбачити (весь час неприємні сюрпризи, а люди здійснюють дурні вчинки і гальмують ними так необхідну швидкість дій), і вони сприймаються й усвідомлюються його героєм, як живою людиною (але це можна помітити лише у якусь частку секунду, лише уважно вдивляючись в очі!), потім мовчки здійснюється аналіз тієї жахливої ситуації й пошук оптимальних варіантів виходу з безвихідної ситуації            (і все це – в очах!), намагання заспокоїти і захистити тих, кого має захистити герой, хоч як там йому самі жертви (чи потенційні жертви) у цьому заважають, робить і говорить лише необхідне, опановуючи своє хвилювання, яке нікому не показує (але все це, всю цю приховану надзвичайну розумову і емоційну активність ми бачимо, уважно вдивляючись в очі! А це ж найвищий пілотаж для акторів!!!) 

Опитування

• гарне красиве обличчя: 0%, 0 голосов
• симпатичне привабливе обличчя (хоч, можливо, і не таке вже ідеально гарненьке): 0%, 0 голосов
• гарний одяг, який так цікаво розглядати: 0%, 0 голосов
• гарна спортивна форма і гарно натреноване «спортивне» тіло: 0%, 0 голосов
• доречні рухи і пози, вміння «зіграти тілом», вдалі пантомімічні прояви: 25%, 1 голос
• вираз обличчя актора, його міміка: 25%, 1 голос
• вміння «носити одяг», бути у ньому природним, «вміння обіграти» одяг (а також і: 25%, 1 голос
• очі актора, вміння очима передавати почуття і їх відтінки: 25%, 1 голос
• Інше (прошу, допишіть з поясненнями): 0%, 0 голосов

От багато є в Інтернеті міркувань і зітхань

щодо того, що важко познайомитися з такою людиною,

яка вимальовується в уяві як така, що є саме такою, яка потрібна…

Ось опитування досить цікаве… якщо не проігноруєте…

Де Ви знайомитеся найчастіше?

• На вулиці (або у транспорті): 9%, 1 голос
• В тренажерному залі (чи В фітнес клубі): 0%, 0 голосов
• В кінотеатрі (або В театрі): 0%, 0 голосов
• В Інтернеті: 45%, 5 голосов
• В бібліотеці: 0%, 0 голосов
• В церкві (або В костьолі, синагозі, кірсі… тобто залежно від конфесії): 9%, 1 голос
• У барі (або в ресторані): 9%, 1 голос
• На пляжі: 0%, 0 голосов
• Інше (прошу дописати власний варіант): 27%, 3 голоса

Чи виникло б бажання подивитися такий фільм:

http://kinoobzor.com.ua/film/treyler/zeleniy_fonar/1161/

Як сприймаєте таку символіку:

  зелене світло рятує життя 

• Цікавлюся подібними фільмами: 0%, 0 голосов
• Ця тематика мене не цікавить: 0%, 0 голосов
• Погоджуюся з подібною символікою: зелені врятують світ!: 0%, 0 голосов
• Інше (пояснити): 100%, 1 голос

Невідомо звідки (... звідкись!) одна з таких особливих тваринок з’явилася  біля багатоповерхівок, що нависали над величенькою крамницею (які тепер почали називати супермаркетами) з гордовитою назвою „Virtus”, яка чомусь тим, хто хоч колись та й читав Горація, нагадувала „Virtus post nummos” (тобто „Доброчесність лише після грошей”, що, як колись запевняв Горацій, стало моральним кредо громадян). 

Навряд чи про це знала невеличка чорненька киця з розумними очима, що мала „відмітину богині” – ніби намальоване на лобі та на всьому носику мідно-бронзове „Т”. Так чітко намальований отой особливий знак бував рідко у якої киці, а якщо його бачили, то зразу розуміли, що саме ця тваринка послана задля того, щоб бути посередницею „з вищих світів” вниз, до більш нижчих... Але про це знали колись... Наші сучасники ж лише бачили ще одну чорну кішку, а деякі ще й лякалися отого дивного „Т”... А були й такі, що дозволяли собі бити по тому, намальованому не нами, знаку... запевняти, що віруючі християни, й бити ніжне маленьке створіння, яке жодному з них не заподіяло ніякої шкоди, а завинило лише тим, що давало себе безкарно калічити, виливати приховану жорстокість, яка робить людину більш дикою й бридкою, ніж будь-яка тварина... Тому на мордочці тваринки часто з’являлися сліди отих „світлих почуттів справжніх християн і християнок”... Потім деякі з обраних керувати повторили помилку королів: вигнала котів з підвалів та закрили їм вхід (щоправда королі виправилися, коли зрозуміли, що завдяки котам не розмножувалися пацюки), а взимку навіть біля Чорного моря дуже холодно, й бідні пухнасті, присипані дрібним снігом, в своєму житті пізнали ще раз зраду роду людського, який колись їх приручив, а потім безвідповідально та підступно дозволив собі вигнати. Щоправда деякі дисиденти продовжували періодично котів підгодовувати, тому коти продовжували дратувати своїм існуванням, з’являючись біля будинків...  а разом з ними й та чорненька кішечка, з містичним „Т”...

А одного разу киця особливо сильно дратувала таких російськомовних християнок... бо надто головно нявчала... після того, як хтось з них отих вибив її око... 

 „Virtus omni loco nascitur”, колись наївно запевняв Сенека („Доброчесність може народитися будь-де”) 

Мабуть то дійсно знамення часу: посередниця між світами з містичним  „Т”  на  лобі ... та з вибитим оком.

   Інколи після перегляду  телепередачі виникає бажання висловитися, але на певний момент на тему, що є для Вас цікавою, Ваше оточення спілкуватися не бажає (хоч періодично й  висловлювалися щодо цього також).

   Починаю!

    Не можу сказати, що мала можливість переглянути усі-усі випуски «Х-фактору» (СТБ), але ця передача (чи то як полюбляють називати, «цей телепроект») мене привабила. Чим? Важко сказати…

  

(зрозуміло, цікаве для мене, людини, яка давно вже не підліток та має певні сталі уподобання) … Особливо, коли побачила і почула, що досить відомий критик намагається не лише критикувати, а створити щось таке, яке здебільшого по наших сучасних телеканалах знайти важко…

 

   Що ще зацікавило? «Простий як лопата» (саме так його звикли сприймати, хоч періодично щодо того у мене не раз виникали сумніви) і всім «чувакам» зрозумілий Серьога обмовився про недавно створену групу «Діти капітана Гранта», що вони були, як ангели… (хоч можна не погодитися: вони скоріше схожі не на типові образи ангелів, а на отих містичних «вічних мандрівників» чи «супутників», «людей у зеленому», «декого з народу, що в білому одязі», які зустрічалися подорожнім у дохристиянських міфо-казкових оповідках)…

     Цікаво? Тобто, можна припустити, що він цілком  свідомо намагався зі своїми підопічними вийти на той рівень, який якнайбільше впливає на глядача, бо торкається дечого найглибшого і найдавнішого та не прийдешнього… Коли актори дійсно (свідомо чи не свідомо) виходять у своїх творчих

  знахідках на той рівень, то створюють досить часто щось (у тій чи іншій мірі) шедевральне!

Всі знають запальну вдачу педантичного ерудита (  ) : у хвилини, коли намагається довести щось, що для нього є дуже важливим, він нагадує давнього берсеркера, що рубає навколо всіх і все та  нікого й нічого не боїться… А вже чия давня міфо-епічна традиція?

Вікінгів/варягів у нас полюбляли запрошувати здавна, коли виникала нагальна потреба щось змінити та упорядкувати краще…

Зрозуміло, що насамперед – валькірію (Ірина Б.  )! Тип – «жінка не для всіх», войовнича красуня, сильна, емоційна, вольова, напрочуд гарна, але не повія! Аналоги? Мерлін Дитріх трохи також - Грета Гарбо і т. ін. Найвідоміші діячки української  культури саме з ними, валькіріями, асоціювалися (можливо, через певні міфо-культурні впливи германо-скандинавів, що колись мігрували на території теперішньої України).

Інший вихованець (Володимир Т.  ) – красень Бальдр

із Асгарду (єдиний ніжний, найбільш чуттєвий і найбільш м’який, що поєднуються зі здатністю глибоко розуміти інших, серед скандинавських божеств, якого не можна було не любити), напівбог, що страждає (йому дарується зовнішня невразливість, але інтригами Локі знаходиться, чим можна його вбити, хоч пізніше він «повертається»)! Тільки ще більш прадавні ший варіант того типажу, ще індо-арійський, вільний від ніцшеанських нашарувань! А тому цілком доцільним є те, що актор нагадує саме індійських кіноакторів (та світлошкірих красенів з давніх індійських малюнків/картин)!

 

   Іншу, досить холодну, без будь-якого дерев’яного оздоблення вітрину прикрашало гарне-прегарне пухнасте створіння, дуже схоже, як вважала більшість дітей, на дорогу м’яку іграшку. Але ж воно не просто рухалося й поводило вушками. Воно ще й мерзло в лапки та сіднички (   ), хотіло їсти (бажано листочки капусти). А очі мало такі виразні, розумні, що зразу було видно, як воно «читає думки» всіх, хто проходить поруч: якщо на нього дивилися як на «кролятину» в очах з’являлися жах і відчай, а коли ним починали з приязню милуватися - дружні почуття і … залишки марних сподівань… 

 Колись китайці та японці кроликів та кішок вважали наймістичнішими серед інших звірів, яким «подаровані» певні роки. Можливо, вони мали рацію.