Враження телеглядача: «Х-фактор»

   Інколи після перегляду  телепередачі виникає бажання висловитися, але на певний момент на тему, що є для Вас цікавою, Ваше оточення спілкуватися не бажає (хоч періодично й  висловлювалися щодо цього також).

   Починаю!

    Не можу сказати, що мала можливість переглянути усі-усі випуски «Х-фактору» (СТБ), але ця передача (чи то як полюбляють називати, «цей телепроект») мене привабила. Чим? Важко сказати…

  

(зрозуміло, цікаве для мене, людини, яка давно вже не підліток та має певні сталі уподобання) … Особливо, коли побачила і почула, що досить відомий критик намагається не лише критикувати, а створити щось таке, яке здебільшого по наших сучасних телеканалах знайти важко…

 

   Що ще зацікавило? «Простий як лопата» (саме так його звикли сприймати, хоч періодично щодо того у мене не раз виникали сумніви) і всім «чувакам» зрозумілий Серьога обмовився про недавно створену групу «Діти капітана Гранта», що вони були, як ангели… (хоч можна не погодитися: вони скоріше схожі не на типові образи ангелів, а на отих містичних «вічних мандрівників» чи «супутників», «людей у зеленому», «декого з народу, що в білому одязі», які зустрічалися подорожнім у дохристиянських міфо-казкових оповідках)…

     Цікаво? Тобто, можна припустити, що він цілком  свідомо намагався зі своїми підопічними вийти на той рівень, який якнайбільше впливає на глядача, бо торкається дечого найглибшого і найдавнішого та не прийдешнього… Коли актори дійсно (свідомо чи не свідомо) виходять у своїх творчих

  знахідках на той рівень, то створюють досить часто щось (у тій чи іншій мірі) шедевральне!

Всі знають запальну вдачу педантичного ерудита (  ) : у хвилини, коли намагається довести щось, що для нього є дуже важливим, він нагадує давнього берсеркера, що рубає навколо всіх і все та  нікого й нічого не боїться… А вже чия давня міфо-епічна традиція?

Вікінгів/варягів у нас полюбляли запрошувати здавна, коли виникала нагальна потреба щось змінити та упорядкувати краще…

Зрозуміло, що насамперед – валькірію (Ірина Б.  )! Тип – «жінка не для всіх», войовнича красуня, сильна, емоційна, вольова, напрочуд гарна, але не повія! Аналоги? Мерлін Дитріх трохи також - Грета Гарбо і т. ін. Найвідоміші діячки української  культури саме з ними, валькіріями, асоціювалися (можливо, через певні міфо-культурні впливи германо-скандинавів, що колись мігрували на території теперішньої України).

Інший вихованець (Володимир Т.  ) – красень Бальдр

із Асгарду (єдиний ніжний, найбільш чуттєвий і найбільш м’який, що поєднуються зі здатністю глибоко розуміти інших, серед скандинавських божеств, якого не можна було не любити), напівбог, що страждає (йому дарується зовнішня невразливість, але інтригами Локі знаходиться, чим можна його вбити, хоч пізніше він «повертається»)! Тільки ще більш прадавні ший варіант того типажу, ще індо-арійський, вільний від ніцшеанських нашарувань! А тому цілком доцільним є те, що актор нагадує саме індійських кіноакторів (та світлошкірих красенів з давніх індійських малюнків/картин)!