Отрывки

Нарыл вот, понравилось почему-то.

Гнат Дарнишин Сантименти

Здраствуй, Люба!
Така рада, що получила твоє письмо. Дід наш зовсім захворів. На таблетках живе і я тоже плохо себе почуваю. Сеньчин зять б’є бабу і мати. А Галіна Фьодоровна торгує все на лотку. Діду вчора викликали скору. Сказали простатит. А я й не знаю що робити. Напиши мені, чи ти можеш купити кашемірові нитки. Дуже треба, бо у нас нема, а светр діду з них буде гарний. Знаєш, раніше кашеміру китайського було повно, а зараз нема. Чи то дефіцит, чи то я не знаю. Як знайдеш нитки в Києві, купуй і собі. Гарні з них кофти в’яжуться. Моль їх, Люба, зовсім не їсть, а носяться довго й не патраються. А то в мене синтетична кофта була, так вся чисто опатрана стала. Та ти її пам’ятаєш, синя така кофта, з павліном. Дід передає привіт. Він, Люба, з цим простатитом, всіх заколібав. Бігає сцять кожні пів часа. А злий який робиться. То йому каша холодна, то йому чай без сахару. Робити не хоче. Приходив Олєг з пожарки, каже, дід Саша, ходьом до нас сторожем на бензобазу. Не пішов. Каже, я пенсіонер, я хворий, я рибу буду ловить. А оце пішов на рибалку, два карасі спіймав і прийшов п’янючий як смерть. Ліг кричить, що вмирає. Я кажу, падло, скіки можна пить? А він уже й заснув. Була у тьоті Ніни, справляли юбілєй 60 год. Гарно так погуляли, поспівали. Як там Павлік? Давно не бачила його. Мала Блудниківська вийшла заміж. Зараз в Шепетівкці живе. У нас все дорого. Купила пшона курам давати, а вони не несуться. Дуже переживаю за Дімочку. Нехай кидає ту прастітутку, бо толку не буде. Ти йому мої слова передай. Поцегокались і хвате. Вона ж і курить і матюкається і трусів, Люба, не носить. А як почала стонать, як вони ото у нас ночували, так дід чуть не оскаженів. Каже, Дімі вранці, шоб у гості їздив, а їбаться вдома їбався. Дуже, Люба, дєдушка наш захворів. Синій весь лежить, мовчить. Отаке. Як там ти? Пиши, буду чекать. Не забудь про нитки. Обнімай Дімочку, Сашу, Зіну. Цілую. Мама Зоя.

***
Здрастуй, Люба!
Вчора справили діду дев’ять днів. Людей було небагато. Наплакалися. Ходила до церкви замовила всім нашим “здравіє”. Не переживай, що не можеш мені дозвонитися, бо телефон виключили. Приїжджай на сорок днів, дуже тебе прошу і Павліка з собою бери. Отпросись з роботи, в тебе ж таке горе. Справимо діду оградку і посидимо. Оце пишу і плачу... Важко мені, доця, ти далеко всі далеко. Що робить не знаю. Приїжджай.
Мама.