Блог GS-07

Вірші дочки (15 років)

16.11.11, 12:30

Осінній смуток

В душі моїй вселився смуток,
Печаль, тривога і журба.
Не знаю я чому це сталось…
Стомилась дуже уже я.
Для мене небо дуже сіре,
Вітри холодні немов лід,
Й прохожі злі й недобрі дуже,
І не здається це мені.
Нікого бачити не хочу,
Ні чути голос, шепіт їх.
Не хочу думати про завтра
А ні про вчора, місяць, рік…
І поцілунки вже не гріють,
Ні голос милого мого.
Хоч він найкращий, найщиріший
Та серце моє не його.
Воно саме й не моє навіть
Якесь чуже, холодне,зле
Якесь не добре, і стороннє
Якесь чуже…чуже…чуже…
Чому все так, хто заспокоїть?
Хто скаже що усе гаразд?
Хто прийде просто та спитає…
Чи знаю я яка пора?
Звичайно знаю…це ж все… ОСІНЬ!!!
Не літо навіть й не зима.
Це осінь! Осінь! Осінь!Осінь!
Вона біль в серце принесла…
Та це ж така красива осінь…
Пора кохання і тепла,
Чому мені так зле й недобре…
Для мене лиш вона така?
…це просто втома…сірі дні…
Самотність…кава на вікні…
Роман любовний, ковдра тепла.
І дощ не впинний на дворі.
Кохання в сні, лиш у думках,
Зі мною милого нема.
Він є десь там, десь не далеко,
Проходять будні помаленьку.
Настане вечір…буде ніч
Ми знову разом пліч-о-пліч
Візьму за руку, поцілую
І смуток просто я забуду.
І навіть зле чужеє серце
У тілі мому приживеться
Все стане добре…й сірі дні
Забудуть стежку до душі.

17 грудня 2010 о 20:11| Ме

Коментарі: 30

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Замітки:

Швидкоплинність життя

Вірші дочки (15 років)