Мы дело не бросаем и с родителями обвиненных будем бороться дальше!
Джерело - ТСН
пс. но только не нам
2 ст. муки, 4 яйца, 500 гр. молока, 0,5 ч. ложки соли, 2 ч. ложки сахара (или одну сахара и одну ванильного сахара), соды - на кончике ножа.
и все получиться
http://sd.org.ua/news.php?id=9794
Жовто-блакитний, а не синьо-жовтий Прапори держав і народів відомі з античних часів. У Київській Русі вони були у великій шані ще за язичництва, а після запровадження християнства освячувались образом Животворного Хреста. Тоді знамена мали безліч кольорів, у тім числі, червоний, синій, голубий, лазуровий, жовтий. Синьо-жовті кольори поширилися на західноукраїнських землях у XIV ст. на гербових відзнаках. У 1410 році в Грюнвальдській битві полки Галицько-Волинського князівства билися під корогвами, на синьому полі яких був зображений золотий лев. У Києві у середні віки під польським впливом у геральдиці починають використовувати білий та червоний кольори – білий архангел Михаїл на червоному полі. Але в гербах Львівщини, Поділля, Холмщини, Закарпаття зустрічаються синій та жовтий кольори. Червоний колір Київської землі трансформувався з часом у малиновий прапор запорозьких козаків. Але, крім малинового, козацькі полки мали стяги різних кольорів, в тому числі жовті, сині, зелені та ін. Жовті та сині барви найчастіше зустрічаються в козацькому одязі часів Хмкельниччини. У XVIII ст. вони домінували навіть у побуті. Під час повстання 1768 року гайдамаки Ґонти були вдягнуті в жовті жупани і сині шаровари. Коли російський імператор Олександр ІІІ захотів придбати картину Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”, він призначив експертизу твору петербурзькими вченими щодо правомірності зображення на картині жовто-блакитного прапора. Комісія дала висновок: “… знамена козацкие, изображенные художником Репиным на картине… отражают в себе извечную преемственность цветов золотых и небесных, постоянно присущих для всех знаков отличий в Южной Руси (Малороссии) еще со времен Великих Князей Киевских”. За Української Народної Республіки за наполяганням Михайла Грушевського жовто-блакитний прапор став державним. Під ним ішли в бій українські юнаки під Крутами. Колишній голова Генерального секретаріату Володимир Винниченко згодом писав: “…Ми рішуче нічого не міняли в суті тої державності, що була за часів Тимчасового уряду… Ми тільки міняли національну форму її – замість біло-синьо-червоного прапора ми вішали жовто-блакитний”. Під таким прапором ще у березні 1914 року київські студенти і робітники вперше вийшли на заборонену царським указом маніфестацію до 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Поет Олександр Олесь у революційні роки писав: Міста цвітуть, блакить ясніє, Ллє сонце золото згори. А над хатами наша мрія: Жовто-блакитні прапори. Синьо-жовтим наш стяг зробив гетьман Павло Скоропадський. Коли він захотів змінити прапор УНР якимось іншим, то вирішив просто перевернути кольори. Представив його на селянському з’їзді, де й пояснив: синє – то небо, а жовте – лани пшениці. Таке хибне трактування панує й донині. 28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла постанову про затвердження державним прапором України національного прапора – синьо-жовтого. 2007 року депутат від БЮТу Олег Антипов зареєстрував у Верховній Раді законопроект, в якому запропонував поміняти місцями кольори Державного прапора, розмістивши угорі смугу жовтого кольору, а внизу – синього. Над ним тоді посміялися, а самі “бютівці” назвали Антипова своїм “найбільшим розчаруванням”. Але ж українці споконвіку називали свій прапор саме “жовто-блакитним”! На мові геральдики та вексилології це значить, що жовтий колір є головним, тому в описі прапора він називається першим, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба, а блакитний є допоміжним, тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло. З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний – пасивне, вологе, консервативне, яке потребує активізації та одухотворення. Зображення ж на прапорі синього над жовтим свідчить, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним. Цей світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є руйнівним. Під таким прапором держава запрограмована не на розвиток, а на занепад. http://gazeta.ua/blogs/?p=846