В Киеве раскрыта ОПГ т.н. "черных трансплантологов". 8 хирургов из института Шалимова вытащили органы примерно у 400 украинцев - фабричный размах! Возглавлял ОПГ гражданин Израиля, как и в прошлый раз, с М. Зиссом, которого судья Бахтиярова отпустила на свободу. Так что "евроинтегрируемся", граждане. Не все правда, и не целиком, по частям - но это ведь мелочи? Ведь нам постоянно говорят - "любой ценой в европейское сообщество, хоть тушкой, хоть консервой..догоним и перегоним!"

http://www.youtube.com/watch?v=jHfx8XjDDg4&feature=player_embedded

http://koordinatorudpn.livejournal.com/226358.html

У Дніпровському районному суді Києва 10 серпня відбулися попередні слухання у справі обдурених вірян церкви «Посольство Боже». За словами вірян церкви, Сандей та Босе Аделаджі фактично змушували їх брати кредити під квартиру та вкладати гроші в «Ліоне Банк» та «Кінгз Кепітал», а також в бізнес успішної «сестри по вірі» — Жанни Кисіль. Зі свідчень постраждалих, суми вкладів були дуже значними, від 72 до 300 тисяч доларів. «У мене знайшли рак печінки. Потрібна була термінова операція. Два роки тому я був членом церкви ”Посольство Боже”. Пішов на прийом до пасторки Босе Аделаджі. Сподівався на допомогу. Вона познайомила мене із Жанною Кисіль. «Це дуже успішна підприємниця і наша сестра по вірі», — запевнила Босе. Сказали взяти кредит під квартиру. Гроші вкласти у справу. Потім Жанна зникла. Гроші теж», — розповів 50-річний киянин Сергій. Банки вимагають обдурених вірян повертати кредити та погрожують забрати житло. Тепер банки вимагають повернути гроші. Погрожують відібрати житло. «Я заклала нашу двокімнатну квартиру на Печерську. Живу в ній із батьками та сином. Тепер вони мене ненавидять. Я прошу в Бога смерті. У небажанні жити обвинувачую вчення церкви, Пастора Сандея Аделаджу, Жанну Кисіль, Павла Косенка та інших», — розповіла 46-річна Олена Полубейник. Заяви зі звинуваченнями Сандея Аделаджі у можливому доведенні їх до самогубства написали 15 колишніх вірян церкви «Посольство Боже». Обдурені люди свідчать, що пастор Сандей закликав вкладати гроші в «Ліоне Банк» та «Кінгз Кепітал». Обидві установи згодом закрили. Їхні керівники під слідством. Вкладники запевняють, що гроші переказували на рахунки, які давав їм пастор, а його дружина закликала вкладати гроші в бізнес Жанни Кисіль та пропонувала 8–10% на місяць. За свідченням потерпілих — вірян церкви ”Посольство Боже” — з 2007 року в них видурили 5,7 млн грн. «Людей примушував брати кредити під заставу квартир і вкладати у бізнес церковних підприємців. Якщо не вкладеш — ти ледачий раб. Анафема. Люди підкорялися», — розповів киянин Геннадій Кучеревський. Попередні слухання відбулися у кримінальній справі щодо Жанни Кисіль та Павла Косенка, через якого також передавали кошти обдурені вкладники. Вище згаданих осіб обвинувачують за статтею 190, частиною четвертою Кримінального кодексу — шахрайство в особливо великих розмірах. Їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Водночас, як інформує «Gazeta.ua», роль у махінації головного пастора церкви Сандея Аделаджі й пастора Абоседе Аделаджі, його дружини, ще з’ясовується. http://www.risu.org.ua/ua/index/all_...candals/37146/

В России президент ОАО “Русское молоко” Василий Бойко-Великий (“Называйте меня просто «Великий президент» – комментарий главреда) издал “Обращение к сотрудникам”. Цитируем полностью со ссылкой на российские СМИ, орфография сохранена: “Для споспешествования покаяния в нашем народе совет директоров ОАО принял решения: 1. Все сотрудники всех предприятий в рабочее и нерабочее время должны пройти в течение предстоящего учебного года учебный курс “Основы Православной Культуры”, утвержденный Министерством образования России, как обязательный. 2. Всем сотрудницам, работающим в агрохолдинге и других предприятиях группы компаний, в случае беременности сохраняется среднемесячная заработная плата в полном объеме, вплоть до достижения новорожденным ребенком одного года. 3. Все сотрудники, совершающие или способствующие совершению аборта, подлежат увольнению по сокращению с должности. 4. Все сотрудники, находящиеся в браке, но невенчаные, в случае если они не обвенчаются до 14 октября 2010 г. – Праздника Покрова Божией Матери, – подлежат увольнению в связи с сокращением их должности. 5. Вновь принимаемые сотрудники, если они находятся в браке, но невенчаны, должны обвенчаться в течение испытательного срока (трех месяцев)”. Комментарии, думаем, излишни. В интервью “Российской газете” автор сего опуса заявил, что жара послана нам за грехи и надо принимать решительные меры.

http://pravoe.zp.ua/?p=268

http://www.lah.ru/

http://www.youtube.com/watch?v=oetvKPCCy-E&feature=player_embedded

Найбільше дітей в Україні народилося протягом 2009 та 1993-1994 років.
Статья:
http://www.reactor.org.ua/news/3732-2.html

По делу о взрывах и поджогах пунктов милиции в Орле задержаны семеро националистов
Новых «партизан» обвинили в дискредитации власти и правоохранительной системы
09.08.10 15:20 обсудить в ЖЖ обсудить в форуме версия для печати карманная версия
По делу о взрывах и поджогах пунктов милиции в Орле задержаны семеро националистов / Новых «партизан» обвинили в дискредитации власти и правоохранительной системы

Орел, Август 09 (Новый Регион, Ольга Панфилова) – В Орловской области пойманы участники экстремистской группировки, подозреваемые в совершении серии взрывов и поджогов в Орле в июле и августе этого года.

В деле фигурируют семь подозреваемых – «участники организованной преступной группировки, объединившиеся на почве единства националистических идей в целях дестабилизации обстановки в Орле, дискредитации власти и правоохранительных органов», утверждают в СКП РФ. Они обвиняются по статьям «покушение на убийство, совершенное общеопасным способом» и «умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества».

Возраст задержанных – от 18 лет до 32 лет, сообщает пресс-служба УВД по Орловской области. По версии следствия, организатором преступной группировки является 32-летний мужчина. Правоохранители задержали его в три часа ночи 8 августа, когда тот ехал в Орел. В ходе обыска машины предполагаемого организатора в ней были обнаружены однозарядное устройство для стрельбы мелкокалиберными патронами в форме ручки, диски религиозной направленности.

Четверо задержанных подозреваются в организации взрывов и трое – в осуществлении поджогов зданий органов прокуратуры и милиции.

Согласно материалам следствия, «в июле злоумышленники путем взрыва самодельного взрывного устройства уничтожили и повредили часть имущества прокуратуры Железнодорожного района города, совершили поджог здания опорного пункта милиции. Пятого августа, в день празднования города Орла, в кафе в Заводском районе они взорвали бомбу, начиненную поражающими элементами. В результате взрыва пострадали пять человек, сообщили в СКП. В Следственном комитете отметили, что в ходе расследования в гараже, принадлежащем одному из задержанных, была обнаружена лаборатория по производству взрывчатых веществ и взрывных устройств, значительное количество ингредиентов для изготовления взрывчатки, две заготовки СВУ, три единицы огнестрельного оружия, четыре готовых к использованию бутылки с зажигательной смесью, а также националистическая литература.

Как сообщал «Новый Регион», 16 июля ночью в здании прокуратуры Железнодорожного района Орла сработало самодельное безоболочное взрывное устройство, заложенное между оконной рамой и решеткой наружной стороны. Никто не пострадал, но взрывом был значительно поврежден оконный проем одного из кабинетов и находящееся в нем имущество. Возбуждено уголовное дело по статье «покушение на умышленное уничтожение имущества, совершенное из хулиганских побуждений путем взрыва».

По данным следствия, аналогичный факт имел место в декабре 2009 года, когда неизвестные бросили в здание прокуратуры бутылки с зажигательной смесью («коктейль Молотова»), повредив его имущество.

Спустя трое суток, в ночь на 19 июля в окно пункта милиции на улице 4-я Курская в Железнодорожном районе влетели бутылки с зажигательной смесью. В двухэтажном здании начался пожар, но он был быстро ликвидирован: в милиции сгорела лишь оконная рама и подоконник. На месте нападения обнаружены листовки с рисунком лапы и текстом призыва: «Делай как мы, делай лучше нас». Сходство акций позволило правоохранителям предположить в нападавших подпольную преступную группировку, возможно, наподобие приморских «партизан».

Поздно вечером 5 августа взрыв прогремел в кафе «Индира», расположенном на улице Комсомольской в Заводском районе города. Самодельная бомба с гвоздями была заложена под столом у входной двери. По информации правоохранительных органов, мощность бомбы составляла 200 граммов в тротиловом эквиваленте. В результате взрыва четверо посетителей кафе получили ранения различной степени тяжести и были доставлены в больницу. Еще одному пострадавшему медпомощь оказали на месте. Возбуждено уголовное дело по ч. 3 ст. 30, п. «е» ч. 2 ст. 105 УК РФ (покушение на убийство, совершенное общеопасным способом), ч. 2 ст. 167 УК РФ (умышленное уничтожение или повреждение чужого имущества).

http://nr2.ru/incidents/295637.html

Жорж Сорель Від перекладача: Жорж Сорель народився в Нормандії в 1847 році. Здобув на батьківщині приватну освіту, а потому вступив у паризьку Політехнічну Школу, де особливо відзначився у царині математики. Сорель вступив на державну службу, будучи інженером, і, відпрацювавши необхідний термін в 25 років, вийшов на пенсію. Безпосередньо тоді ж Сорель почав писати, і своїми незліченними працями здобув собі славу видатного суспільного критика. Найвідоміший і найзатятіший проповідник синдикалізму, Жорж Сорель, завдяки своєму пристрасному прагненню до революційних дій замість раціоналістичного дискурсу, став найбільш впливовою фігурою серед тих, хто окреслював шлях фашизму, особливо в Італії часів Муссоліні. Доволі добре Жорж Сорель виклав свою теорію «соціальних міфів» у листі Даніелю Гелеві у 1907: Люди, що беруть участь у великих соціальних зрушеннях, вимальовують перед собою свої наступні дії як бій, в котрому вони неодмінно переможуть. Ці вибудови, знання котрих є таким важливим для істориків, я пропоную називати міфами; «загальний страйк» синдикалістів і катастрофічна революція Маркса – якраз із цих міфів. В якості видатних прикладів таких міфів я наводив такі, що їх створили первісне християнство, Реформація, революція і послідовники Мадзіні. Тепер я хочу вказати на те, що нам не слід намагатись аналізувати такі групи уявлень, як ми зазвичай це робимо, розбираючи все до маленьких деталей, але що їх слід сприймати як ціле, як історичні сили, і що нам варто бути дуже обережними і в жодному разі не порівнювати доконаний факт і образ, котрий люди намалювали в уяві перед тим, як діяти. Мені слід було навести ще один приклад, котрий вражає, мабуть, ще більше: католики ніколи не опускали руки, які б випробування не спіткали їхню віру, адже завжди її служителі уявляли історію церкви як низку боїв між Сатаною і воїнством Христовим; кожна нова перешкода – це тільки маленький епізод війни, котра неодмінно закінчиться перемогою католицизму. Запроваджуючи термін «міф», я вірив, що зробив дуже вдалий вибір, адже у такий спосіб намагався себе огородити від будь-яких дискусій з бажаючими підвести ідею загального страйку під детальну критику, і з тими, хто копить аргументи проти його практичних можливостей. Однак виявилось, що вибір був украй невдалим, адже дехто наполягав, що термін «міф» можна застосовувати тільки у відношенні до примітивного суспільства, а інші вирішили, що я уявив, ніби сучасний світ можна зрушити ілюзіями, аналогічними тим за своєю природою, котрими Ренан хотів замінити релігію. Але ще гірше непорозуміння сталось, коли почали стверджувати, що моя теорія міфів – це всього лише виступ адвоката, фальсифікація реальної точки зору революціонерів і софістика інтелектуала. Якби це було правдою, то мені дуже б не пощастило, адже я завжди намагався уникнути впливу тієї інтелектуальної філософії, котра, як мені здається, завжди істотно перешкоджає історикові, що дозволяє їй домінувати над собою. Мені зрозумілий страх того, що міф про загальний страйк може надихнути багато видатних прогресистів, завдяки його нескінченній сутності, світ сьогодення дуже схильний до повернення до старовинних вірувань і до субординації етики державним справам, що в результаті дає визначення чесноти як «золотої середини». Що довше соціалізм залишатиметься доктриною тільки на словах, то легше його схилити до цієї доктрини «золотої середини»; але ця трансформація є явно неможливою, при представленні міфу про загальний страйк, адже він несе ідею абсолютної революції. Ви знаєте так само добре, як і я, що все найкраще в сучасній думці випливає саме з цих «мук безкінечності»; ви не з тих людей, що сприймають за рідкісні щасливі відкриття трюки, котрі допомагають обдурити читача грою слів. Тому ви не будете звинувачувати мене в тому, що я надав величезного значення міфу, котрий додає соціалізму такої високої моральної цінності і такої щирості. І саме тому, що теорія міфів дає такі чудові результати, існує так багато бажаючих спростувати її… Оскільки немає таких міфів, котрі би підтримували маси, можна безкінечно говорити про повстання і не збурити жодного революційного поруху; саме тому такий важливий є загальний страйк і саме тому він є таким одіозним для соціалістів, котрі бояться революції… Революційні міфи, що існують на даний час, майже вільні від будь-якої подібної мішанини; з їхньою допомогою можна зрозуміти діяльність, відчуття і ідеї мас, що готуються вийти на вирішальний бій: міфи не описують речі, але виражають намір до дії. Утопія – це… продукт інтелекту; це праця теоретиків, котрі, спостерігши й обговоривши знані факти, намагаються скласти модель, на котру можна буде порівняти існуюче суспільство й оцінити кількість в ньому добра і зла. Це комбінація уявних інституцій, що мають суттєві аналогії серед інституцій реальних, і котрі можна обмірковувати; це конструкція, котру можна розібрати на частини, окремим з котрих надали такої форми, щоб вони… вписувались в законодавство. В той час, як сучасні міфи готують людину для бою, що зруйнує усталений порядок речей, ефект Утопій завжди був спрямований на налаштування розуму людини на реформи, що їх можна провести, латаючи існуючу стару систему; не дивно, що так багато творців Утопій перетворились на вправних державних діячів, набувши великого досвіду політичного життя. Міф неможливо спростувати, адже, за сутністю, він є ідентичним до переконань групи, є вираженням цих переконань мовою поруху; і, як наслідок, його не можна розкласти на частини, що їх потім розміщуватимуть на площині історичного опису. Утопію, з іншого боку, можна розглядати як будь-який інший соціальний лад; спонтанні порухи, котрі вона передбачає, можна порівняти з порухами, котрі спостерігались в ході історії, і в цьому світлі можна оцінити її правдивість; Утопії можна спростовувати, показавши, наскільки несумісними з теперішніми умовами виробництва є економічні системи, на котрих ці Утопії було побудовано. Довгий час соціалізм був нічим іншим як Утопією; марксисти були праві, коли приписували своєму лідеру честь привнесення змін у існуючий стан речей; зараз соціалізм став підготовкою мас, задіяних на великих підприємствах, до придушення держави і власності; і тому вже не є необхідним обговорювати, як людям організуватись, щоб досягти щасливого майбутнього; все зводиться до революційного навчання пролетаріату. На жаль, Маркс не знав фактів, котрі тепер знаємо ми; ми знаємо краще за нього, що таке страйки, бо ми спостерігали економічні конфлікти значних масштабів; міф про загальний страйк став популярним і міцно засів у головах робітників; ми маємо поняття про насилля, котре йому мало би бути важко сформулювати; і так ми можемо доповнити його доктрину, а не коментувати його тексти, чим так довго займались його послідовники. Таким чином, Утопія повністю зникає з соціалізму; соціалізм більше не має потреби турбуватись про організацію виробництва, оскільки цим займається капіталізм… Люди, котрі живуть у світі «міфів», захищені від будь-яких спростувань; це змусило багатьох стверджувати, що капіталізм – це така собі релігія. Довгий час люди дивувались тому факту, що релігійні переконання неможливо критикувати, і з того зробили висновок, що все поза межами науки є релігією. Було також помічено, що сьогодні само по собі християнство є менш підпорядкованим догмам, ніж християнське життя, тобто, моральна реформа коріниться глибоко в самому бутті; як наслідок, було віднайдено нову аналогію між релігією і революційним соціалізмом, націленим на навчання, підготовку і навіть реконструкцію індивіда – на титанічну справу… …поруч із Утопіями завжди існували міфи, здатні збурити робітників на повстання. Довгий час ці міфи базувались на легендах про Революцію, і їхня цінність була незмінною, допоки авторитет легенд був непорушний. На сьогоднішній день, соціалізм більш упевнений в собі, ніж будь-коли, бо міф про загальний страйк домінує над усім справжнім рухом робітничого класу. Невдачі не грають на шкоду соціалізму, оскільки останній набув рис підготовчої роботи (для революції); якщо їх ураховувати, це тільки доводить, що навчання було недостатньо; що треба знову братись до роботи із більшою мужністю, наполегливістю і впевненістю, ніж раніше; досвід праці навчив трудівників, що тільки завдяки терплячому навчанню можна стати справжнім товаришем, і це – єдиний шлях становлення справжнього революціонера» (15 липня 1907р.). Переклала з англійського перекладу тов. Мольфарка. Статья: http://ntz.org.ua/?p=1730

Беніто Муссоліні
Промова, виголошена в Prato della Marfisia, Феррара, 4 квітня 1921 року.
Народе Феррари! І я навмисно кажу народ, бо те, що я бачу зараз перед собою, є дивовижним збором народу, в римському та італійському сенсі цього слова. Я бачу серед вас дітей, що ступають на поріг життя, а зовсім нещодавно я обмінявся рукостисканням зі старим гарібальдійцем, живим свідком тієї героїчної Італії, яка народилася в Нолі в 1821 році, коли двоє кавалерійських офіцерів підняли прапор свободи проти Бурбонів, і здобутою під Віттторіо-Венето* великою і чудовою перемогою італійського народу. Також я бачу серед вас заводські руки та їхніх братів з полів.
Ми, фашисти, сповнені великої любові до трудящого класу. Але наша любов до нього апелює до його чистоти, будучи любов’ю до чогось безкорисливого і наполегливого. Наша любов полягає не в палаючому ладані і створенні нових ідолів і нових королів, але в оголошенні за будь-якої нагоди і в будь-якому місці простої істини, і чим більш гірка ця істина, тим сильніше наше бажання проголосити її.
Ми, фашисти, яких і по сьогодні обмовляють і паплюжать, бажали продовжити війну, аби здобути свободу для руху в Італії, і, не вдаючись у слабку демагогію, ми – перші, хто визнали священними права трудящого класу, а стосовно прав тих, хто обробляє землю, навіть більше. Тут я можу віддати щиру похвалу фашистам Феррари, які вчинками, а не марними словами політиканів довели, що аграрна революція повинна поступово надати селянам володіння землею. Я нагально закликаю фашистів Феррари продовжити розпочате ними, і стати авангардом фашистського аграрного руху в усій Італії.
Як сталося так, що ми, як кажуть, продалися середньому класу, капіталізму і уряду? Тепер наші вороги більше не наважаться закидати нам настільки брехливі і смішні звинувачення. Ця вражаюча зустріч розбурхала моє серце сильніше за розрив міни, переконавши мене, що ви показали себе з кращого боку, відповідаючи на ті безсоромні наклепи, кинуті людьми, які вірили у вічність свого добробуту, хоча насправді ж вони сховалися в замку, що впаде з першим подихом фашистського повстання. І це фашистське повстання, до якого ми можемо застосувати більш священне і серйозне слово революція, натхненне непорушними моральними мотивами і не має ані найменшого відношення до стимулів матеріальної природи. Ми, фашисти, стверджуємо, що понад суперництвом і тих, даних з народження, відмінностей, що відділяють людей один від одного, і які ми можемо назвати природними і неминучими, що не дозволяють настати надзвичайній нудьзі, за якої всі мислили б одним і тим же чином; понад усім цим – єдине буття нації і країни, з яким ми пов’язані, так само як дерево пов’язане з корінням і ґрунтом, що живить його.
Таким чином, подобається вам це чи ні, але країна – це непохитна, вічна і безсмертна єдність, що як і всі ідеї та почуття в цьому світі може затьмаритись на деякий час, але яка знову відроджується в глибинах душі немов насіння, кинуте в ґрунт, що перетворилося на квітку з приходом весняного тепла. Отже, нашими роз’яреними ударами зламано корицю, під якою томилась, заточена в темницю, душа пролетаріату. Серед пролетаріату зустрічалися і ті, хто соромився бути італійцем, ті, хто під впливом пропаганди, кричав «Ласкаво просимо, німці!» Або «Хай живе Австрія!». Здебільшого вони були безвідповідальними, а іноді нечестивими! Ми ж, фашисти, хочемо принести в кожне місто, в кожен куточок країни, навіть найвіддаленіший, гордість і пристрасть за приналежність до найбільш благородної італійської раси; раси, яка породила Данте, яка дала світу Галілея, найбільші шедеври мистецтва, Верді, Мадзіні, Гарібальді і Д’Аннуціо, яка породила людей, що перемогли при Вітторіо-Венето.
І це не все. Ми не збираємося відсунути назад робочий клас. Все, чого він вже домігся і чого ще доб’ється, є священним. Але вони повинні набути ці завоювання, вдосконалившись матеріально і морально. Ми, фашисти, говоримо не тільки про права, ми говоримо також і про обов’язки, як то зробив би Мадзіні. У нас немає лише дієслова «брати», у нас також є і дієслово «давати», тому що іноді, коли країна кличе, вставши лицем до лиця перед загрозою внутрішнього або зовнішнього ворога, ми вимагаємо від наших прихильників і тих, хто симпатизує нам, готовності принести найвищу жертву. І ви, фашисти Феррари, освятили фашистські ідеали мучеництвом.
Якби ідея фашизму сама по собі не містила б величезного потенціалу, шляхетності і краси, ви думаєте, чи зміг би він поширитися такими неймовірними темпами! Ви вважаєте, що йому було надано сім життів, що вказують нам на шлях наполегливості і перемоги? Нещодавно я відвідав ваше кладовище. Одна за одною ми оглянули могили і поклали на них наші квіти. Ті секунди тиші були сповнені переживаннями. Кожен з нас відчував, що в цих могилах лежали тіла молодих людей у розквіті їхніх днів, чоловіків, які, звичайно ж, були коханими і мали перед собою всі можливості життя. Вони мертві, вони пали. Але ми, у цей великий час вашої історії, народе Феррари, згадаємо всіх їх на порядку денному, адже вони не мертві, бо прах їх перетворився на нескінченну гру можливостей всесвіту, і ми вимагаємо у чистої, яскравої крові молоді Феррари, щоб вона надихалася нашими ідеалами, щоб вона була віддана нашії нації. Таким чином ми радіємо, що наші стяги, вітаючи мертвих, посміхаються життю, тому що робочі Феррари і всієї Італії знайшли істинний шлях, який позабули, відкинули всіх тих ганебних політиканів, які заповнювали їхні голови брехливими байками.
У нас, італійці Феррари, немає жодної потреби перетинати наші кордони, моря в пошуках слова мудрості та життя. Ми не зобов’язані йти у Росію, і спостерігати там за знищенням великих людей. Ми не зобов’язані перевертати сторінки московитських євангелій; євангелій, які їх же пророки паплюжать з тих пір, як уражені дійсністю життя, вони відмовилися від них. У нас немає ніякої потреби наслідувати інших, бо блискучі самобутні думки мають шукатися в Італії, у всіх гілках її цивілізації і спадщини. І якщо це буде соціалізм, то не скотський і тиранічниї соціалізм минулого, а лише соціалізм Карло Пізакане*, Джузеппе Феррарі* і Джузеппе Мадзіні*.
Тут, народе Феррари, ваша історія, ваше життя і ваше майбутнє. І ми, що прийняли цей важкий бій, який коштував нам десятки і сотні життів не вимагаємо від вас подачок, не вимагаємо від вас голосів. Ми вимагаємо від вас лише одну річ, а саме того, щоб ви кричали разом із нами «Хай живе Італія!».
Джерело: “Mussolini as revealed in his political speeches, (November 1914 – August 1923)”, стор 75-78.
Примітки
*Битва при Вітторіо-Венето (25 жовтня – 3 листопада 1918) – наступальна операція італійської армії на заключному етапі першої світової війни, результатом якої стало повне знищення австро-угорських військ на італійському фронті
* Карло Пізакане (1818 -1857) – італійський революціонер, діяч Рісоджіменто (період боротьби за національне об’єднання Італії і звільнення від іноземної окупації)
* Джузеппе Феррарі (1811 – 1876) – італійський революційний демократ, публіцист епохи Рісоджіменто. Вважаючи, що об’єднання Італії буде можливо лише в далекому майбутньому, виступав із закликами до локальних революцій в межах італійських держав. Різко критикував неогвельфілізм італійських лібералів і негативно ставився до союзу італійського національно-визвольного руху з католицькою церквою.
* Джузеппе Мадзіні (1805 – 1872), – ідеолог італійського націоналізму і соціалізму, революціонер, політик і філософ.
Статья:
http://ntz.org.ua/?p=1699

http://www.youtube.com/watch?v=4Fnm0yAysxs&feature=player_embedded