І навіть думати не смій:

Хай буде ніч і ночі – тихо,

Як може бути тільки їй.

Хай будуть зорі. Буде хмара.

Хай буде ліс в тумані мрій,

І снів нелякана отара

До річки йде на водопій.

малюнок ШІ

Повзе у тінь незрозумілий щем.

Весна летить над сірими снігами,

Яким лишилось трішечки іще.

Ще ручаям неговірко і мілко.

Ще обрій не прозоро-голубий.

У вулику поворухнулась бджілка

Побачивши про квітку сон смачний.

І тишею вкривається стерня,

То хмару ніч веде до водопою

Неначе білогривого коня.

А там нове народжується слово.

А там натхнення сяє голубим.

І пахне степ спокійнополиново,

І час стає спокійностеповим.

малюнок ШІ

Накрий усе спасительним покровом

Де ручаїв посохли язики,

І навіть у роси відняло мову!

Покинь небесні ходжені світи,

Які не знають співчуття і щему!

Вернися, дощу, в землі ці, прийди!

Дай відпочити бубнові моєму!

малюнок ШІ

Зоря небесна вічне виглядає.

Спинився світ бо він уже забіг

Туди, де сенсу рухатись немає.

Немає дня. І року. І століть.

Дірявих хмар курчавиться перука.

Мовчить усе що вміло говорить,

І навіть слово хукає на руки.

малюнок ШІ

а від життя лишилась тільки втома

у тихім місті все таке безсмертне

що навіть слово «вмерти» невідомо

коли немає й натяку на листя

на кольори і на тепло натомість

у тихім місті сніг – лише про чисте

а не про холод і про нерухомість

і у часи всевладного безчинства

яке ніяк не полишає світу

у тихім місті тільки у дитинства

є право щось уголос говорити

малюнок ШІ

За незбагненним планом Саваота.

Хіба важливо де тепер і хто ти

У час, в якого не лишилось слів?

Хіба важливі спомини і сіль,

Що непомітно полонила вії,

Як вміє сон таке, що й Бог не вміє.

Прозорі тіні. Тиша. Заметіль.

малюнок ШІ

і вечір за неділею мине

посипати поріг морською сіллю

аби не лізло з ночі потайне

іще вона впівголоса просила

коли усе накриє чорнота

до перших півнів витримати сили

але чомусь боялася хреста

Фото з мережі.

неначе ввечері було

сміялись білим цвітом гори

які до неба замело

а нині слів нема у Бога

і навіть дум нема ніде

один туман мовчить волого

і всесвіт потайки краде

малюнок ШІ

Що в твоїм кошику?

- Трішечки сонечка,

Трішки морозика.

Трішки світанків

З дощами-туманами.

Сонні сади

Із грушками останніми.

Трішечки тиші

І небонько вищечке.

Трішечки суму

І спогадів трішечки.

фото з мережі 

Тільки небо одне. Тільки небо. Без броду.

Дивносоння нашіптує осінь свята

І вигулює ліс золотої породи.

Не дивись на печаль. На свій слід не дивись.

Не дивись на пророчену кимось негоду.

Подивися на світ. Подивися на ліс,

Той, що поруч біжить, золотої породи.

малюнок ШІ

Подивися як сон підкрадається тихо.

Не підемо на люди, в них природа така,

Що не знаєш як жить, бо не знаєш як дихать

Межи поглядів їх, межі заздрощів-скрут

І порожніми до очманіння думками.

Подивися – краса. Подивися – я тут.

Із тобою і сном. Із рікою й зірками.

малюнок ШІ

За дивні дні. За вчора і сьогодні.

За глибину хмільної кабали,

Бездонні сни і думи благородні.

За серце розтривожене моє.

За відчуття вершини неземної.

Спасибі Вам за те що й досі є

І, Боже дай, залишиться зі мною.

малюнок ШІ

Бога й совість – не руш!

Для торгової гільдії

Важливішим є куш!

Слухай батька і мати,

Їх думки – не дурні!

Той жебрак лиш складати

Гарно вміє пісні!

Він не вірить у гроші!

Ти для нього – чужа!

Будь, Матильдо, хороша,

Кинь, нарешті, ножа!

мал. ШІ

Така роса, що океан – пусте.

В такім тумані дивні ходять вірші

І настрої прозорі де-не-де.

В такім тумані Всесвіт – первозданний.

І альфа. І омега. І любов,

Де думка заворушиться туманна

Аби пропасти у тумані знов.

фото згенероване ШІ

а за полечком – світи

заспокойся моє горечко

і за мною не ходи

не зріднились анітрошки ми

ні на хвильку ні на мить

за туманами-волошками

я й без тебе зможу жить

там зустріне мене долечка

і віддячить за труди

не ходи за мною горечко

заспокойся не ходи

малюнок ШІ

Де у небо утікає ліс,

Заєць літо вистригає вухами,

Як було заведено колись.

Тепла мрія верховодить думкою

Що впаде утома на село,

Й стане ніч капустяна до хрумкоту,

Як колись заведено було.

малюнок ШІ

де все було як не тепер

де все було усім відомо

і сни не вабили химер

де не водилися ледащі

не роззявляло пащу зло

так само вірилось що краще

за старосвітщини було

фото з мережі

У срібний сон вкладається полин.

Відцвілий без хвилини ловить листям,

І тінь лелеки падає на тин.

Корови йдуть. Повітря тліє літом.

У літі погляд. Тліє літом путь.

І дух молочний царствує над світом.

Корови йдуть. Корови просто йдуть.

малюнок згенеровано ШІ