Я ріжу слова,
Розбиваю на
пари,
Ще трохи
емоцій –
І страва
буде,
У небі
застигла
Хмаринок
отара,
А пастись за
обрій
Чомусь не
іде.
Великі, малі,
Та усі
безіменні
Скуйовджені
вівці
З краплинок
води,
Вже досить в
гордині
Дивитись на
мене,
Полили б
якісь
Почорнілі
сади.
А може
нап’ються?
А може
розквітнуть?
А може
засяють
Плодами не
раз?
Я ріжу слова,
Розкладаю на
блюдцях,
І ходить
довкола
Збентежений
час...
Читати далі...