Холодний вечір ходить по траві,
Червоним сонцем пагорби политі,
І сниться сон, в якому всі живі
І осінь дозріває соковита.
Ворушить вітер пишними крильми
Та вербами хитає золотими,
Немає болю, пустки та зими
І голосно сміються побратими.
Чарує тиша, чути небеса
В якомусь неповторному регістрі,
І смерті десь іржавіє коса
І порохом не обпікає ніздрі.
Якби цей сон продовжити змогли
В реальності усі, хто були з нами…
Невидимі літають янголи
І пестять...
Читати далі...