Ранок осінній. Слизько. Заспані мерзнуть кури. Кіт заглянув до миски, Мовчки пішов похмурий. Гупає десь сокира, Бризкає світло в шибку, Хмарка жовтаво-сіра Сонця ховає скибку. У горобців інтрижка Сварить маленьку зграю… Світ – неповторна книжка. Тихо дивлюсь. Читаю.[Приєднана картинка]

Блукає пам’ять у тумані… А де ж та слава, що була? Куди її поділи, пане? Чого вона від Вас пішла? Де Ваш палац? Де пані Ваша, Така ж шляхетна, як і Ви? Чом чоботи благають каші, І бруд в копиці голови? Де гоноровість, пиха, сила? Де той азарт кривавих мрій? Де загубились Ваші крила, З якими Ви летіли в бій?.. Біжіть тепер, мов антилопа, Просіть для себе в Бога див, Бо зневажали надто хлопа, І він ганьбою відплатив.[Приєднана картинка]

Який у жовтня бізнес-план? Побільше золота і туги, На ранок – затишний туман, Під вечір – знов туман, вже вдруге. Незвичний спокій у лісах, Похмуре небо в сірій масці, В очах волога, у словах, І чай – гарячий рай у чашці. Куди не підеш, все таке Доречне, миле і ошатне, Хороше, добре та п’янке, Безцінне й зовсім безоплатне.[Приєднана картинка]

В подих туману Утік виднокіл, Колір у неба – Землистий, Дивиться осінь на мене В приціл, Скручений з жовтого Листя. Влучить у серце моє, Або ні (хтось розумів ту натуру?) Може, блукати буде Уві сні, Рим розливати Мікстуру. Може, в мені заховалась Вина, Солодко й тихо Дрімає? Дивиться осінь на мене, Вона Мабуть, таємне щось Знає. [Приєднана картинка]

Природа зачаровує красою, Коли, над смутком втративши контроль, Вірші про осінь падають росою На жовте листя заспаних тополь. У них, мабуть, одна небесна мати, Яка дає розраду тисячам, Із тих віршів букети б назбирати Та дарувати чуйним читачам.[Приєднана картинка]

Трудяги дня до ранку гуркіт вщух І тіні мовчки тішаться імлою, Вдягнувши жовте, місячний пастух Веде гурти зірок до водопою. Мороз цілує ковзанки калюж, Розтануть потім – він змайструє нові, І тихо ходить хмарка гонорова Над вибухом волосся диких груш.[Приєднана картинка]

Горить у вікнах жовтий мармелад, Смакує небо зоряні цукерки, Приносить вітер свіжий аромат Та ніч в озерне дивиться люстерко. Солодким медом лляється ліхтар, Готують сни чергову колискову. Осіння мить – як дамський будуар, Красива, тиха й трішки загадкова.[Приєднана картинка]

Збирала намисто З глоду, Вогнем прикрашала Листя, Студила в озерах Воду, Пташині ховала Свисти, На клапті рвала Тумани, Шуміла верхів’ям Сосен Струнка і красива Панна, Що звалася просто – Осінь.[Приєднана картинка]

Сонце мов у хмарному мішку, Вітерець на градуси злиденний, Дівчина в червонім кожушку – Пляма літа в сірості буденній. Скоро снігом вкриється трава, І калюжі будуть склом залиті, Захолонуть навіть ті слова, Що щодня потрібно говорити. Почуття у когось замете, А у когось збільшаться печалі… Дякую Вам, дівчино, за те, Що тепла і кольору додали.[Приєднана картинка]

Ясне небо в хмарнім пледі, Ясний погляд, добра мить, Їде вечір на мопеді І нещадно торохтить. Б’ють морзянку світлофори, І, не знаючи перерв, Облітає жовте море Із утомлених дерев. Сонні мандри недалеко, До ранкової зорі, Скоро зоряного глека Перехилять угорі.[Приєднана картинка]