Богдан Скробут. На Київській землі (поема)

На Київській землі (поемa)

1

Чудесна, ніжна і безцінна

Вся українська сторона:

Карпатські гори, полонини,

Степи, простори, край Дніпра.

Колишуться як хвилі в морі

На стеблах колоски хлібів...

Багата наша рідна мова

Звучить приємно наче спів.

Розумні люди. Все пізнали,

Із надр багатства підняли,

Міста висотні збудували,

Здається щастя досягли.

Технічний розвиток стрімкий

І за останні півстоліття

Вже здійснено немало мрій.

2

Поборюють космічний холод

І океанську глибину

Південний і північний полюс,

Вершини гір, пустель жару.

Собі на службу ріки ставлять

(Щоб промисловим був наш край)

й ... хімікатом поле травлять –

З рекордом взяти б урожай.

АЕС великі розмахнули

В понад мільйони кіловат,

А разом з тим мабуть забули

Що Україна - хліб і сад.

Що треба вміло поєднати

Природну щедрість і прогрес,

Щоб ворогами їм не стати

При створенні земних чудес.

Життя кипить, а цю природу

Нащадкам треба зберегти,

Щоб був щасливим їх добробут

А хто ж це зробить,  як не Ти ?!