[Приєднана картинка] Чому так часто ми цінуєм тих, кого втрачаєм? Чому про головне сказати не встигаєм? Чому так близько ми когось до серця підпускаєм? Й себе частинку добровільно залишаєм? Навіщо ці пусті слова, загальні фрази? Нема довіри вже, й нема обрАзи. Їх шовкові серця того не знають, Що відчувають ті, хто їх втрачають. Їм бАйдуже, що в комусь пустку залишають. Для них життя – театр, де маски лиш міняють. Довірливі серця так легко приручають. А завтра з кимось ...
Читати далі...