Увись…Туди,де слів нема.
Розправивши свободи крила.
Туди,де заздрощів стіна
Дістатися би не зуміла.
Увись…Та ні…Іще не час.
Молитва до небес злітає.
Пробач,Спасителю,Ти нас,
Що за свої гріхи на Тебе нарікаєм.
Зневіра,ненависть і злість
Серця до краю наповняють.
І ось дві тисячі вже літ
Тебе безжально розпинають.
Пробач за те,що в морі сліз
І крові світ цей потопає.
Ти світло і любов йому приніс,
А він ще й досі в темряві блукає.
Терпіння й сліз моїх не забирай.
Лише навчи з Тобою їх ділити.
Дозволь страждання Твого час
Спаситель мій,з Тобою пережити.
Ти під Хрестом упав не раз,
Гріхами нашими до нього був прибитий.
Прошу,пробач,за те,Любове,нас,
Що ми й самі себе не здатні полюбити…
Я у всесвіті очей розчинилась,
У безодні синіх мрій заблудилась.
У ті очі,наче в дзеркало,дивилась.
З них любов рікою в серце пролилась.
Я до уст твоїх медових торкнулась,
І в кохання океані потонула.
Ми дорогами далекими блукали,
Поки цю стежинку відшукали.
Не сльоза це – ніжності краплинка,
Це мого сердЕнька половинка.
Ти впіймав її гарячим поцілунком,
То ж нехай тобі буде дарунком.
Ты с нетерпеньем встречи ждал,
Хотя б мгновенье с ней быть рядом.
Но в сердце боль лишь ощущал,
Когда к тебе касалась взглядом.
Душа рвалАсь,а ты молчал,
Скрывая слёзы за улыбкой.
Лишь тихо взглядом провожал,
Боясь назвать любовь ошибкой.
За руль садился и курил,
Мечтая вновь её увидеть.
Держался из последних сил,
Боясь признанием обидеть.
Увы,ты слишком долго ждал,
И о твоей любви она не знала.
Кто не успел,тот опоздал,
Не о тебе совсем она мечтала.
И в чём теперь её вина?
Зачем словами ранишь душу?
Ты понял – не твоя она…
Её покой решил нарушить.
Быть может,горечь твою смыть
Её слеза тебе поможет…
За боль любовью заплатить
Пойми,она уже не сможет.

Весна чарує і п’янить,
Даруючи надій намисто.
І так звабливо мерехтить
Вечірніми вогнями місто.
Кохання й кави аромат
Між вуличками тут кружляє.
І мрій нестримний зорепад
Закохані серця єднає.
Дзвенить останній вже трамвай.
Нагадує – пора прощатись.
Час, зупинися, зачекай!
Я хочу в миті цій зостатись.
Повільно містом сон ступає.
Малює сині візерунки.
А нас так палко зігрівають
Під Львівським небом поцілунки.

Розквітає весна дивоцвітом
У твоєму розкритому серці.
Сонця променями оповита,
Лебедина мелодія ллється.
А в очах твоїх тепле літо,
Несподіване і незнане,
У душі виграють самоцвіти
ВеслкОвими кольорами.
І неначе до неба торкаюсь
До твого семиструнного серця.
Ароматами перших конвалій
Ніжно щастя хай в ньому озветься.
Спи,моє сЕрденько,вже вечір стелиться.
Срібним туманом землю вкриває.
Зоряним сяйвом хай серце наповниться,
Хай Світлий ангел твій сон зберігає.
З мрій заповітних віночок сплітаючи,
Нехай тебе лагідно ніч обіймає.
І до очей твоїх ніжно торкаючись,
Нехай колискову тобі заспіває.
Нехай принесе тобі сни кольорові,
І намалює пейзажі казкові.
Хай тобі все,про що мрієш,насниться.
І у житті нехай все це здійсниться.

Красивая,добрая,милая,
Ты любящая и любимая.
Весёлая,стильная,страстная,
Ты,словно,весна,прекрасная.
Сегодня твой День Рождения,
Виктория,Вика,Викусечка.
Пусть небо всегда будет синее,
Всего тебе самого лучшего.
Любви тебе самой преданной,
Друзей тебе верных и искренних.
Всегда будь такою же светлою,
Всех радуй улыбкой лучистою.
Пусть Пречистая Богородица
От всех бед и тревог бережёт тебя.
Пусть добро в твоём доме умножится,
Пускай счастьем наполнится жизнь твоя!

Весь цвіт весни зібравши у букет,
Усе тепло її вмістивши у долоні,
Малює доля нам веселковий сюжет,
Всю ніжність з серця випускаючи на волю.
Весна дарує нам палітру кольорів,
Лунає в серці срібним передзвоном.
Струмочком чистим,щебетом птахів
Життя наповнює,не знаючи кордонів.
Мелодією тихою звучить
Кохання музика у глибині сердечній.
Весна наповнює собою кожну мить,
Й веде з собою в світ любові безкінечний.