Рідний край
- 08.05.10, 22:05
- Поезія сучасних авторів.
Степ широкий, Чорне море, -
Край прекрасний і багатий.
Славний Київ, Кримські гори…
Ну а я люблю Карпати!
Хтось чужі краї й простори
Вихваляє без зупину.
То й нехай собі говорять,
А я люблю Україну!
Полтавчани і кияни…
Східничани і кримчани…
Найкрасивіші мужчини –
Це, без сумніву, львів’яни!
Найніжніші й наймиліші, -
Зовсім не американки.
Найгарніші й найвірніші –
Це звичайно ж галичанки!
Де життя своє прожити
Кожен може обирати.
З ким дружити, що любити,
Куди йти й кого кохати.
Кращу долю чи багатство
Хтось на чужині шукає.
Ну а я свій край Карпатський
Ні на що не проміняю!


А, може, це кохання?.. Думала вона, вдихаючи духмяний аромат м’ятного чаю і вдивляючись у зоряне небо. Як дивно, зірки сьогодні сяяли якось по-особливому яскраво. Ось її улюблена Велика Ведмедиця. До цього сузір’я вона так часто звертала свій погляд, коли їй було сумно і самотньо. Воно випромінювало якусь дивну позитивну енергетику, яка поступово проникала у її втомлену душу і заспокоювала її. Вона несподівано спіймала себе на думці, що, згадуючи цей незвичний загадковий погляд, з яким вона сьогодні зустрілася зовсім несподівано і неждано, її серце чомусь пришвидшує свій розмірений ритм, і чомусь так хочеться посміхнутися… Просто, невимушено, легко, безтурботно … Вона не могла цього пояснити. Ні, це не кохання… Вона ніколи не вірила в кохання з першого погляду. Вона взагалі більше не вірила в кохання… Бо навіщо вірити в те, чого не існує? Вона не хотіла у нього вірити… Колись вона уміла кохати… Давно… У іншому житті… А в цьому вона просто викреслила це слово зі свого лексикону.



