Не было солнца и не было звёзд.

Не было счастья и не было слёз.

Не было сердца и не было жизни.

Не было пламени, не было искры.

Не было блеска в зелёных глазах.

Не было красок на белых холстах.

Не было утренних ласковых слов.

Не было сладких хмельных вечеров.

Не было нежного светлого взгляда.

Не было просто тебя со мной рядом.

Не было мира и не было грёз.

Это всё Ты мне в подарок принёс.

Які яскраві й неповторні зорі.

Вони у вічності бездоннім морі

Купаються щоночі до світання,

Хоч кожна ніч для когось з них остання.

Вони світлі гімни Творцеві складають

І неустанно його прославляють.

Одні більш яскраво, а інші тихіше,

Та кожна  із них в небі слід свій залишить.

У нашому світі усе проминає,

Та тільки безслідно ніщо не щезає.

На Землю усі ми приходим, як зорі, -

Яскраві і чисті, як небо прозоре.

Невинна душа у світ цей приходить,

А в піднебессі зоря нова сходить.

Й щораз яскравІшою буде ставати,

І дУші споріднені в небі шукати.

Є зорі, що світять прекрасно і ясно,

Та в декого ще за життя вони гаснуть.

Так часто людина зорю свою тушить,

Бо голос небесний в душі своїй глушить.

Як час вже приходить з землею прощатись,

І в лоні Творця із зорею з’єднатись,

Два Ангели душу прийдУть зустрічати

Й на шальки терЕзів життя все складати.

Чи світла чи темна сильніш буде гирька?

Погасне у небі іще одна зірка…

Як чорною була душа на Землі,

Навіки пропАде в холодній імлі.

Якщо ж душа світло в душі не втрачала,

Й дорогою правди завждИ прямувала,

Погасне вона. Та залишить від себе

Зірок яскравІших ще сотні у небі.

Навіщо ж зіркИ передчасно гасити?

Якщо можна світ яскравІшим зробити.

Лампадкою бути в житті золотою,

І люди засвітяться поруч з тобою.

На столе моём сирень,

Белой нежности букет.

Мне поможет майский день

Разгадать её секрет.

Что хранится в дивном цвете,

В белых звёздочках весны?

Солнцем ласковым согреты,

Они в небо влюблены.

Свет небесный принимая

С чистых ангельских миров,

Землю счастьем наполняя,

Генерируют любовь.

Простоту и необычность

Этот цвет соединяет.

Красотою безграничной

В наши души проникает.

На столе букет сирени.

Освежает в день ненастный

Белоснежное цветенье,

Аромат любви и счастья.

Налий мені келих кохання,

І випий зі мною до дна.

Щоразу,неначе востаннє,

Я хочу впиватись сповна.

Від меду та шоколаду

Солодші твоЇ поцілунки.

Даруєш ти їх зорепадом,

Бо я невипрАвна ласунка.

Малиново-полуничним

Дощем я у тебе проллюся.

І присмаком літньо-суничним

У серці твоЇм залишуся.

Кружится в воздухе любовь

Пьянящим запахом сирени.

Меж двух сердечных берегов

Плывёт река объединенья.

Её исток – живой родник –

Уставшим путникам отрада.

Из веры и надежды он возник,

И стал душе измученной наградой.

Там,где становятся реальностью мечты,

Где места нет для фальши и обмана,

Там,где возведены любви мосты,

Река становится безбрежным океаном.

Он придумал её для себя.

Сотворил из мечты и тумана.

Он искал её облик в дождях.

Только всё оказалось обманом.

Для себя он любовь сочинил.

Грезил только её улыбкой.

Он о мире реальном забыл.

Только всё оказалось ошибкой.

В каждом сне его лишь она.

Кто ж сказал, что во сны нужно верить?

Она в жизни другому верна.

И лишь с ним своё счастье разделит.

Для себя эту сказку создАл.

Сам сюжет к ней умело придумал.

Но в свою же ловушку попал.

В свои сети себя же запутал.

А во всём виновата Она…

В том, что в сердце её слишком тесно.

Ведь в другого она влюблена.

И для третьего там нету места!

Я проснусь с тобою рядом.

Награжу тебя зелёным взглядом.

И на ушко тебе тихо прошепчу –

Мой любимый, как же я тебя хочу.

Ласковые губы без пределов

Шёлковым дождём скользят по телу.

От движений плавных сердце замирает,

Каждой клеточкой тебя я ощущаю.

Соединенье душ и тел сплетение,

И в миг блаженства сладкое томление.

Я всю себя в тебе до капли растворила,

Волна экстаза нас с тобой накрыла.

Давай сегодня никуда мы не пойдём…

Задвинем шторы и отключим телефон.

Я не устану эти губы целовать,

Во времени мы потеряемся опять.

И непонятно, то ли вечер, то ли утро.

А я хочу, чтоб стали вечностью минуты.

Ну и пускай весь мир остался за стеной,

Ведь главное – что ты рядом со мной.

Найкраще місто на землі!

У день цей сонячний травневий

Радіють гості й жителі твої,

Бо День народження у тебе, місто Лева!

За віком вік, за днями дні ідуть,

Та не старієш ти, а кращаєш з роками.

Найромантичніші дівчата тут живуть,

І так звабливо небо мерехтить зірками.

Найароматніша у світі кава в нас,

І дух свободи кожне серце наповняє.

Хто побував у цьому місті хоч би раз,

В душі назавжди світлу згадку залишає.

Живи, рости, радій і процвітай,

Карпат намисто веселкОве!

Щораз гарнішим і чарівнішим ставай!

Із Днем Народження тебе, мій рідний Львове!