Казка кохання

Там,де сонце за обрій сідає,

Де нам пісню співає весна,

Тихо вечір нас проводжає

В світ чарівний,де ти і я.

Там здійснилися наші мріі,

Там сплелися руки й серця,

І так палко вуста шепотіли

Найніжніші у світі слова.

Чи це сон?Чи це дивна казка,

У якій тільки ти і я?

У якій тільки ніжність і ласка,

І безмежна любов моя...

Гаснуть зорі,шепочуть"Вже ранок",

Але ти не відпустиш мене.

Скоро день,ось вже й світанок,

Він за нами невблаганно йде.

Знову день нас новий розлучає,

Знову вечір надію несе.

Не страшні нам тривоги й печалі,

Бо любов наша понад усе!

Останні статті

Повертайся до пекла,війна!
07.06.2022, 21:58
Захисникам України!
03.04.2022, 23:30
З днем народження,Україно!
24.08.2018, 11:32
)))
18.03.2018, 16:55

Коментарі

Julior

125.08.09, 15:18

молодец! Душевно! мне нравится прочла комент, где ты говоришь, что твои стихи розкритиковали ...плюнь на все! я вот тоже несколько напечатала и получила такие "лестные" отзывы что перепугалась...мол слова не те, рифма не та... ямбы, хореи...и это не стихи, а фигня...и т.д. это говорят знатоки, которые вроде как разбераются ...вот пусть и пишут ямбами ...нато они и знатоки ...но ведь это не главное....Правда?

Voloszka

225.08.09, 16:42Відповідь на 1 від Julior

Спасибо тебе за понимание!По-моему,главное-душа,а без неё-стих-прстые буквы.Я никогда себя не заставляю писать,у меня как-то само получается,даже обьяснить не могу(думаю,ты понимаешь)Это когда чувства настолько переполняют,что просто выливаются на бумагу стихами.А на должность профессионального поэта я и не претендовала никогда...Хотя,знаешь,в чём-то,может,они и правы.Просто им хочется,чтобы всё было по правилам.