Осенняя пора и вдаль уходит лето, редеет с каждым днём, уставшая листва, нет, мне его не жаль, но грустно и нелепо, звучат издалека озябшие слова. Ты говоришь: «Прощай, увидимся нескоро, и не грусти, прошу, о том, что не сбылось...» Но позже, не сейчас, когда растает морок, ты станешь вспоминать ушедших встреч тепло... И может быть не раз, под завыванье вьюги, посмотришь за окно, тоскуя по нему, и не спасут дела, поймёшь, как это трудно, без сожалений их из памяти вернуть. Ты...

Читати далі...

…А вранці Її вже чекала кава. І прохолоду вранішніх годин Розвіяв поцілунок. Так ласкаво Умів Її будити тільки Він. …Вона була помітна всім відразу, Хоча і не красуня. Але втім Красу робили не якісь прикраси, А щастя, подароване лиш Ним… …Та й Він – на перший погляд все буденно: В житті нестача часу, ніжних слів, Але ж в Його очах була натхненна Її любов. Він з Нею разом жив. …Ну а Вона жила лиш для одного На це не вимагалося причин, Адже Вона була в житті у Нього. Ну а у...

Читати далі...

Любовь не купишь по заказу, Не выберешь на вкус и цвет. К одним она приходит сразу, К другим - через десятки лет. Одна горит, другая - тлеет, Да, скажем прямо, не тая: "Любовь стандартов не имеет! Она у каждого своя!" В мороз, иль дождь, Иль зной палящий Она придёт, ты не зови. Я говорю о настоящей, Об истинной,большой любви! Не о любви, рожденной скукой, Что, вспыхнув, сразу будет стыть, Нет, говорю о той, что с мукой, Со смертью, даже, может быть! Она или горит...

Читати далі...

Всё равно, что за снегом идти в Африку А за новою книжкой стихов в мебельный, И уныло просить со слезой в голосе Адрес господа бога в бюро справочном, Всё равно, что ругать океан с берега За его невниманье к твоей личности, Всё равно, что подснежник искать осенью И, вздыхая, поминки справлять загодя, Всё равно, что костёр разводить в комнате, А гнедого коня в гараже требовать, И упорно пытаться обнять облако, И картошку варить в ледяной проруби, Всё равно, что на суше учить плаванью,...

Читати далі...

Так хочеться бути слабкою. Хоча б на якусь лише мить… І знати, що поруч з тобою Є той, хто тебе захистить. Від сліз. І від слів нехороших. Сховатись за мужнє плече. Є дещо цінніше за гроші - Це погляд коханих очей. Так хочеться бути слабкою. Відчути обіймів тепло, Щоб хтось ніжно гладив рукою, Мов ангел зігрів під крилом… І хочеться бути чиєюсь… Коханою. Навіть без слів, Щоб кожен твій подих і погляд Хтось серцем своїм зрозумів… Марина(Мері) Кузьменко

Любят не за что-то. Любят – вопреки. Любят, когда души В чём-то есть близки. Вопреки желаньям Воли пап и мам Любят даже втайне. Всё напополам: Взгляды, тайны, речи. Можно помолчать. Так ведь даже легче. Ладно, слов не трать. Коротко со смыслом: Любят потому, Чтобы в этой жизни Быть не одному. Кузьменко Марина.

В земные страсти вовлеченный,  я знаю, что из тьмы на свет  однажды выйдет ангел черный  и крикнет, что спасенья нет. Но простодушный и несмелый,  прекрасный, как благая весть,  идущий следом ангел белый  прошепчет, что надежда есть.  

Пробач, за те що я люблю,  І без надії сподіваюсь, За те що Богу я молюсь, Караюсь, мучусь та не каюсь.  Для мене в світі ти одна,  Мети я іншої не бачу, Якщо ця зірка пропаде, То як дитина я заплачу. Якщо впаде у другі руки,  моя зоря всіх сподівань, Я виберу найгірші муки, З усіх існуючих бажань. Пробач, якщо не вірно мислю, В хвилини повні забуття, Все що невірно я закреслю, Й спочатку все почну життя. Дмитро Королюк.

Она, словно кошка: по жизни одна... Мечтает немножко всю ночь у окна... И прячет подальше свои коготки От прикосновений любимой руки... Она любит звёзды и свет фонарей, Она ждёт того, с кем ей будет теплей... Она, словно кошка, ни с кем и ничья... Свободна...и очень боится дождя... Дождя по асфальту...дождя по щекам... Безумно тоскует по нежным рукам... Изящною лапкой ступая в ночи, Всё ищет того, кто её приручИт... Её забавляет немножко играть, Дарить свою ласку, а после...

Читати далі...

Розмився у пам"яті контур лиця Лиш очі...глибокі, глибокі. Не бачу в них дна і немає кінця І спогади в душу вертають неспокій. Сюжети побачень і наші розмови - Усе це, як ніби в старенькім кіно. Минуле вертається знову і знову. Мене переслідує, ніби воно. Хоч довго шукав, та, мабуть, знайшов Для себе ту формулу щастя. Життя є щасливим, коли є любов. Довести зворотнє, навряд кому вдасться. А.Школяренко