І знову в дорогу. Дорога - це шлях, шлях до кращого, шлях до вдосконалення, шлях до нового...
Взнала про П"ятий всесвітній Бойківський фестиваль "Бойківські фестини" і вирішила-треба їхати!
А дорога була надзвичайна!
Виїхали зранку, прохолода і шлях довгий до села Явора Турківського району.
Нібито нічого нового, дороги немає, є напрямок. Ями, ями, горби.
Але по дорозі дивні споруди
Коли виїхали за Самбір, все і почалось!
Милі гори, інакше дихається, інакше чується...
Туман вкрив гори і хто ніколи цього не бачив, подумав, що гори димлять...
а вони вкриваються туманом і дихають, тим і живуть.
Їдемо дальше, дорога заворожує
Доки милувалася горами та туманом не звернула увагу як виросла за
поворотом капличка...така мила, така досконала і така помічна подорожньому
Душа співає, так лагідно і спокійно і чуєш себе УКРАЇНЦЕМ)))),
тількі у нас рідняться гори, тумани, люди і каплиці...
І пригадалися пісні "Чорнобривці", "Два кольори", "Смерека"....
Їдемо дальше, хочется поскоріше дістатися місця фестин.
А раптом перлина...дерев"яна церква...і знову серце завмерло...
яка краса!
І нарешті...приїхали
людей багато, машиною проїхати дуже важко, багато бойків перебували тут
декілька днів, намети, кухня на вогнищі...неперевершено))))
шукаємо місце зупинки
Дев"ята ранку, бойки і не тільки прибувають на фест, емоціїї зашкалюють)))
Розмістилися і трошечки заспокоїлись. Навколо чудовий аромат, пахощі польових
квітів, витоптаної трави перемішані з вологістю роси...НЕПЕРЕВЕРШЕНО))))
трава м"якенька і тепла, жаль по ній ходити взутому...
Все було чудово, людей побільшало, яскраве сонечко сліпило, стрибунці
переплутали мальовані гори від реальних і поселилися на моїй картині
Раптом чорна хмара закрила сонце, небо змінило колір з блакитного на
чорний, сподівалися на грозу та зливу...
Але все обійшлось...чи то надзвичайно добрий настрій людей, чи то гори
зраділи такому святу, хмара втікла і знову сонце і знову свято...
Але все закінчується...і свято так само...шкода, що ватри не дождали.
Потрібно було повертатися до дому.
День чудовий!