Сентиментальне....

Роки додають людині свого і сентиментальності.

Сонечко збудило мене своїми ніжними промінчиками, до нього приєдналася моя улюблена киця Люся. Відкрила очі, освідомила який сьогодні день і сльози підступили до очей. Згадався цей день у моєму дитинстві… Сонячний ранок… Мене збудила моя рідненька мамуся, поцьомала мене і привітала з моїм днем!-Прокидайся сплюшок, з усмішкою сказала мамуся. Запах пеонів, полуниці і шоколаду поставив мене на рівні ноги і нагадав, що скоро мали прийти друзі. Батьків вже немає зі мною, вони лише у моїх спогадах і серці.

І знову спогади перенесли мене в інший час.Знову мене збудило лагідне літнє сонечко, пахощі пеонів, троянд і чудової кави…

Я відкрила очі і побачила багато квітів, філіжанку запашної кави, а за ними обличчя мого коханого чоловіка, який щиро посміхався.

-Прокидайся сплюшок, засміявся він.

І знову радість, щастя, друзі….

Мого коханого вже немає зі мною, він в моєму серці і в спогадах. Мабуть мої батьки і мій чоловік зустрілись там… Бо знову сонячний ранок, тільки збудила мене моя киця, лоскоче мене, муркоче, нібито говорить «прокидайся сплюшок»…

Варю собі філіжанку запашної кави, в кімнаті пахощі від пеонів, троянд, шоколаду… Телефонні дзвінки нагадали про друзів….

Мій чудовий день народження з відчуттям суму, суму за тими, кого немає поруч… і відчуттям радості, що у мене є щирі друзі, які не забули про мене і цілий день вітали мене телефоном і в інеті…

Дякую ВАМ УСІМ, друзі мої за добрі, лагідні і милі побажання!