Сєргуня©

Сєргуня

Сєргуня хвацьким хлопцем був.

Про нього Луцьк славетний чув.

Високий, статний і блондин.

На все село такий один!

Був кращим він у навчанні,

Активний весь на зібранні.

Язик підвішений він мав,

Про всіх і все він завжди знав.

Майнули в радості роки –

Веселі зустрічі, дівки.

Сєргуня долю обирав,

Юристом стати він бажав.

Вступає в Університет,

Встановлює авторитет.

В науки море пізнання

Занурюється він щодня.

А понад вечір в вільний час

На саксофоні грає джаз.

Студентські сплинули роки.

Сєргуня радо залюбки

Працює і життя кує.

Все що бажає – в нього є.

Що ж в особистому житті?

Чи має когось на меті?

Та, звісно, жіночок він знав,

Серця без жалю розбивав.

Так пурхав з легкістю весь час

В знайомства нові раз у раз.

А щоб в кар’єрі ріст настав

З пані директором він спав.

П’ятдесятий рік прийшов.

Куди Сєргуня наш дійшов?

Що має, як він там живе?

Чи збудував він щось нове?

Та ні, працює як було,

Навідується у село.

Жінок поменшало в житті,

Вже не на тій він висоті.

Минула легкість від життя

Змінила справжнє сприйняття.

Тому частіше в вільний час

Сєргуня пив і слухав джаз.

А щоб не тисла самота

Сєргуня взяв собі кота.

Так блискавичність у житті

Завершилася в самоті…