Я зустріла своє минуле…

Я зустріла своє минуле…

Воно в двориках тихо ховалось.

Крізь роки, що шалено майнули

Все зустріти мене сподівалось…

Посміхалось юнацтвом зеленим

І безпечністю з небосхилу.

Вітерцем молодим, шаленим

І всім тим, що колись любила.

Я дорогою йшла поволі

Де ходили колись мої мрії.

Тут просила я щастя у долі

І чекала майбутнє в надії.

Юність тихо махнула рукою

І розтанула враз у повітрі.

Вона завжди була стрімкою

В променевому сонця світлі.

«Не тікай!.. Почекай хвилинку!..»

Ні не має, кудись помчала…

Залишивши в душі сльозинку -

Ту, що враз я забути бажала…

Що судилося – те збулося.

Щастя з горем повінчані разом.

Тільки саме сьогодні знайшлося

Щось загублене мною часом.

Я зустріла себе нарешті…

Серед лип і тополь стареньких.

В мить коли зацвіли черешні

І двори в квіточках біленьких.

Я зустріла своє минуле…

Воно в двориках тихо ховалось.

Крізь роки, що шалено майнули