Колись каміння ми жбурляли
Із нього зброю виробляли
Отак себе й обороняли.

Та довелося, раз, вражину,
Нам заганяти у щелину.
Вони, попадавши туди,
Жбурнули в нас шматок руди.

Хтось відштовхнув його кудись.
Хтож знав що буде таке щастя -
Потрапив той шматок в багаття.

Отак ото ми і навчились
Метали різні оброблять
Із них же зброю вироблять -
Себе від ворога збавлять.

Тоді люд, майже, був німим
Та всеж, хтось закричав усім:
"Рятуйтесь братці -ми горим!"

Так ми балакати навчились
І за підпал, йому простилось,
А наш, той зляканий герой,
Став над усіми головой.

Тепер давай всі розмовлять,
Свої хатини будувать
Собі старійшину шукать

Отак, чи плем'я, чи общини
Ми всі почали гуртувать,
Відтак, щоб довести, хто кращий,
Ми враз почали воювать.

Ото часи раніш були.
Залазиш, он, собі в печеру -
Ну ось тобі і ноосфера.

Гарсай собі малюй та спи
І не хвилюйся, що й якби.
Та от до нас прийшла біда -
Якраз настали холода.

Всі люди враз побігали,
Із лісу хмизу натаскали,
Грозу всі сіли ожидать.

За от грози нема - халепа.
В одного аж тряслась щелепа
Він взяв дві палиці й трястись,
Й, немов, здалося шо зігрівсь.