Джайв
- 26.11.14, 11:45
По поводу нового перла ватномозгных адептов руццкага мира о том, что всем укроповским солдатам пообещали участок земли и два раба за верную службу в АТО. https://www.youtube.com/watch?v=gUsQloj4vOM
Ярослав Матюшин
Уважаемые укропы! Напоминаю, что постановлением №666, подписанным Кровавым Пастором, заявку на отчуждение двух русскоязычных в свою собственность вы должны подавать либо в районную пыточную по месту прописки, либо в централизовано в держреестр по унижению русскоязычных.
Для корректной подачи заявления при себе иметь:
1. Паспорт
2. ИНН
3. Справку от куратора из госдепа.
4. Аттестат русофоба.
5. Справку из статотдела о среднеквартальной массе съеденных младенцев (форма РМН (руссо младенец нетто)-1488).
Для юрлиц, подающих на лицензию на разведение русскоязычных рабов, необходимо оплатить лицензию в торгово-промышленной палате, и сертифицировать производственные условия в укрнеонацпроекте.
Служащим ВСУ, нацгвардии и карательных батальонов рабы предоставляются вне очереди по упрощенной процедуре: при себе достаточно иметь табель учета убийства кацапов и руки по локоть в крови. (c)
Понравились камы:
1 - бля, и тут бюрократию развели
2- в том министерстве сплошная коррупция и откатьі, все пьітаются подсунуть оплаченцев вместо годньіх рабов
3- За що стояли на майдані - щоб справки носити????
4 -Подскажите пожалуста - где можно бесплатно привить раба?
5 -Скажите, а члены семей военнослужащих идут по упрощенной системе? Потому что в районной пыточной такие очереди
День возжигающих постов.
Тут в каментах хорошие люди напомнили незаслуженно обойденный моим вниманием аргумент ваты из параллельной реальности. Мол, часто-густо инкубаторская челядь пеняет нам в сетевых баталиях русским языком: "А что ж вы такие за Украину и на русском?". И, вполне объяснимо с точки зрения здравого силлогизма, наших патриотов это ставит в тупик. Друзья, був час, було натхнення, вот вам темничек.
1. Русский язык мне дали папа и мама, и я совершенно не могу понять, какого морального фаллоса какая-то тупая двуногая поебень из ЯМАО узурпирует мое право на мой родной язык. Дорогой тампон! Ты по синьке в караоке используешь те же семь нот, что и нацисты в своих маршах. Иди застрелись.
2. Носители одного и того же языка не означают жречество одной и той же государственности. Потому что иначе Южная Америка принадлежала бы трем государствам: Испании, Португалии и Франции. Дорогой эталонный дебил, ты хотя бы на Австрию и Германию посмотрел бы.
3. Для заякоренных кретинизмом опарышей очень логично строить русский мир, как центр славянства, вокруг незнающего иных языков шовинизма. Дорогой конченный, для корректной теоретики панславизма нехудо было бы выучить хотя бы украинский или белорусский. Мы-то билингвистичны изначально, со старта. Как там твоя ущербность, еще не пробилась в твое сознание?
4. Ну, и в конце концов, путать признак (русскоязычие) и идентичность могут только необразованные, недалекие, ментально купированные, вегетативные и алкоцефаличные люди. То есть подавляющее большинство россиян. Дорогие говорящие гениталии! Бандеру мы можем славить и русским языком. Это наше трегубо внутреннее дело.
Друзья, надеюсь четыре этих опорных пункта помогут вам пожечь рудиментные сознания ваты. Не переключайтесь
(c) Ярослав Матюшин
Щось заностальгувалося мені. Роки йдуть, пенсія не за Карпатами і навіть не за Альпами. Ото пригадуються яскраві миті життя, повязані з гуцулами, вуйками та полонинами.
У Львові я була багато разів, але ж саме місто бачила тільки два рази. Зазвичай наша славна компанія десь на протязі 1-2 років виїзджала практично кожного місяця на вікенд до Львова, щоб надалі вже прямувати до Карпат або Закарпаття. У Львові ми зранця відвідували Криївку, потім до нас приєднувалися місцеві бандерівці и караваном автівок мі виїзжали далі. Були, канєчна, і виключення.
Відразу ж зауважу, що жодного разу я не розмовляла там українською. Назло, бо душа вимагала скандалу вже на підїзді до Львова. Але вуйки були стримані, тримали себе у руках і не велися, що канєчна виматувало мене до нестями і змушувало бути весь час уважною і вигадувати щось нове.
Пригадую, як сиділи ми у Славському на дворі за столом з місцевими бандерівцями, які розмовляли навіть не українською, а якоюсь тарабарщиною-міксом: польська, українська, чеська може ще якась. Їли борсч, який наварила хазяйка. Борщ у них їдять з великих кружок. Мій батько з такої пив чай. Туди десь півлітра як мінімум влазить. Мимо проходив древній дідусь з великою товстою палкою й спитав – а що, хлопці, москалі у вас є? Бажання бігти до хати, хватати паспорт і срочьна шукати схрон на бліжайшій горі виникло у мене миттєво. Нічого, пронесло. Сказали шо нема. Другого разу я зніяковіла, коли десь поблизу Славського (це у них центр землі, напевно) у ресторані, коли замовляли пісчу, один з бандерівців громко, з коварним прищуром поглядая на мене, зробив політичну заяву офіціанткє – чотири грибні юшки і дві солянки для москалих. Чур мене, але ж пронесло й тут.
Багато було таких витівок від коварних бандерівців. Але ж тепер мені хочеться співати і гордитися. Бо нарешті я теж стала бандерівкою. Лайфгнусьякнезбрешутакусрусь зробив таки попри все одну хороше справу. Він скасував розбіжності між бандерівцями Західу і нами, мешканцями інших частин України. Ми тепер усі бандерівці. Ми тепер єдина нація, незалежно від мови, якою користуємося, національності дідусів та бабусь, вєроісповіданія і таке інше. Незалежно від того знаєш ти хто такий Бандера і за що він агітував, чи ні – ми всі бандерівці. І це здорово.
Слава Україні!