В одному глухому закутку світу жило подружжя, в якому з першого дня шлюбу взаємна любов не тільки не Маніла, а постійно росла. Обоє були з бідних сімей, і кожен носив у своєму серці одне велике, але, мабуть нездійсненне бажання. Чоловік мав золотого годинника-дарунок від батька-і завжди мріяв про золотий ланцюжок до нього. А в жінки було чудове довге світле волосся, і вона мріяла про перламутровий гребінець, щоб укладати і прикрашати його. Вони знали про потаємну мрію один одного.

  З роками їхні бажання не згасали, однак чоловік уже мріяв про гребінець для жінки, а жінка - про золотий ланцюжок для чоловіка.

   Вони вже давно навіть не розмовляли про це,проте кожен продовжував носити в серці свою потаємну мрію.

   Настала десята річниця їхнього шлюбу. Вранці, розплющивши очі, чоловік побачив усміхнене лице своєї дружини. Вона була коротко підстрижена-де й ділася довга розкішна коса!

--Що ти зробила з волоссям?—вражений, запитав він.

Жінка розтулила долоню-на ній виблискував золотий ланцюжок.

   Я продала волосся, щоб купити ланцюжок до твого годинника.

    --О, кохана,- промовив чоловік і відкрив свою долоню, в якій лежав перламутровий гребінець. – А я продав годинника, щоб купити тобі гребінець.

     Вони кинулися, в обійми щасливі з того що мають один одного.