вірш...

душа до краю добрела...

такої дивної отрути я ще ніколи і не пив....

такої чистої печалі...

такої спраглої жаги...

такого зойку у мовчанні...

такого сяйва навкруги...

такої зоряної тиші,

такого безміру в добі!

це може навіть і не вірші,

а квіти кинуті тобі!